Читати книгу - "Charmed.Rebirth Of A Legend.Part 1., Prosto Chelovecek"

ГЛАВА 11. НОВІ СИЛИ ЧАРОДІЙОК.
Після нападу Морокунів і зникнення Кастіеля присутні в залі не могли промовити й слова. Кожен намагався осмислити події, що щойно сталися: раптовий напад, дивна реакція стріл ворога та зрада Кастіеля.

Тиша здавалася майже відчутною, як густий туман, що огортав їхні думки. Її порушив голос Пайпер:

— Я хотіла розірвати цих Морокунів, як це робила завжди, але не очікувала такого повороту… Навіть попелу не залишилося! Їхні стріли розсипалися на порох, навіть не долетівши до нас. Хтось з вас може мені щось пояснити?!

Леон, досі стоячи зосереджений, поглянув на неї спокійно, але його очі видавали щось більше — він очікував цього запитання.

— Пайпер, воскресивши вас, ми зробили вас напівсвітлоносцями, — почав він пояснювати. — Щоб захистити вас від чар Морокунів, ми дали вам персні, які не лише захищають вас, але й посилили ваші здібності. Ваші сили подвоїлися, і ви отримали нові, яких не мали раніше. Вони допоможуть вам у боротьбі з демонами.

Пайпер недовірливо примружила очі.

— А які у нас тепер нові сили? — поцікавилася вона, дивлячись на сестер, які теж очікували пояснень.

Леон перевів погляд на неї і відповів:

— Ти тепер можеш заморожувати час ще потужніше, володієш вдосконаленим пірокінезом і отримала здатність запалювати будь-що силою думки. Достатньо лише сконцентруватися на предметі, і він спалахне. Спробуй, ось ця свічка.

Пайпер поглянула на свічку. Вона повільно вдихнула і, сконцентрувавшись, відчула, як в її грудях загоряється вогонь. З її очей полилося яскраве світло, що ковзнуло до свічки — і полум'я миттєво спалахнуло.

— Круто! — вигукнула вона, захоплено розглядаючи свічку. — Завжди хотіла спалити якогось демона поглядом! Краще вам мене не злити, сестрички! — додала вона, посміхаючись.

Леон продовжив:

— Фібі володіє даром передбачення, емпатією, левітацією і тепер може ставати невидимою. Фібі, спробуй зникнути й непомітно дістати он ту книгу з полиці.

Фібі заплющила очі, зосередившись. На мить вона відчула, як її тіло стає легшим, майже невагомим, а потім… Вона просто розчинилася в повітрі. Усі присутні завмерли, дивлячись на порожнє місце, де ще секунду тому стояла вона.

Раптом книга про трави зникла з полиці й опинилася у повітрі. Фібі знову з’явилася, простягаючи її Леону.

— Ось книга. Тримайте її, — сказала вона, немов нічого незвичного не сталося.

— Я навіть не помітив, як ти взяла її… Книга просто зникла разом із тобою! — вражено вигукнув Сем.

Леон кивнув і продовжив:

— Пейдж отримала ще більше можливостей. Тепер вона може сферитися, зцілювати інших, переміщувати предмети в просторі та навіть набувати форми будь-якого предмета. Пейдж, спробуй перетворитися на таку ж книгу про трави.

Пейдж склала руки перед собою, зосереджено вдихнула. Її тіло почало мерехтіти, розчиняючись у хвилях світла. І ось, замість неї, на підлозі лежала точна копія книги. За кілька секунд вона знову набула людської форми.

— Це було дивно… Але водночас круто! — захоплено сказала вона.

— А тепер Прю, — Леон звернувся до найстаршої сестри. — Ти володієш телекінезом, астральною проекцією і отримала дар читання думок. Скажи, що я зараз думаю.

Прю уважно подивилася йому у вічі, відчуваючи, як щось стороннє пробивається у її свідомість. Слова виникли самі собою:

— Ви думаєте, що непогано було б випити чашку вашого улюбленого трав'яного чаю…

Леон усміхнувся.

— Так, я люблю трав'яний чай. Ти можеш читати не лише прості думки, а й потаємні…

Дін, який до цього мовчки спостерігав, нахабно втрутився:

— А які сили будуть у нас? — запитав він, дивлячись на старійшину.

Леон ледь усміхнувся:

— Вам додаткові сили не потрібні. У вас уже є досвід, зброя і знання.

Сем скептично нахмурився.

— Але ж у нас немає тих перснів, що є у чарівниць… Морокуни можуть атакувати нас.

— Вони вам не страшні, — запевнив Леон. — Ви не вразливі до їхніх чар і стріл. Так само, як до чародійок, їхні стріли не долетять до вас і стануть порохом.

Дін схвально кивнув:

— Тоді треба приступати до пошуків реліквій, поки нас не випередив ГАРГУЛЬ.

Присутні в залі переглянулися. Напруга спала, поступаючись рішучості. Вони знали, що попереду ще багато битв. Але тепер вони мали силу, щоб протистояти злу.