Читати книгу - "Втрачене покоління, Ханна Кір"

Цю колядку не написав народ,

Народ закопав свій голос глибоко у город,

Під попелищем спалених колосків:

Подалі від нюху шалених червоних псів.

Цей вірш писав не український поет,

Його не публікували в жодній з відомих газет:

Його батька ще молодим замордували в гаю —

Завели у туман й підвісили за петлю.

Нерожденні стрічають Різдво уже без отців,

Свічки за ними палять Київ, Одеса, Львів.

Їхні отці — там де з неба спада вогонь,

Там, де чорнозем розходиться до безоднь.

Їхня свята вечеря — це енергетик і хліб,

Їхні колядки — автоматний далекий дріб,

Їхня надія — тепле сонце весни,

Їхнє повернення — наші щасливі сни.

Ворог хотів викосити наші роди,

Покоління звитяжників кинути до води…

Тому колядки повні і щастя, й скорбот:

Бо нашу історію пише хоробрий народ.

25.12.2022