Читати книгу - "В іншому світі без благословіння богів: шлях до величі, Sunley"

***

Через день, під вечір, вони нарешті прибули до столиці. Лауреліс виявився величним і прекрасним містом, архітектура якого нагадувала античну Грецію — мармурові колони, різьблені фронтони, широкі вулиці, оточені вишуканими будівлями. Дарк не міг відірвати погляду, захоплено вдивляючись у кожну деталь. Нарешті — справжній ісекай. На вулицях він побачив ельфів, звіролюдей, гномів, яких раніше бачив лише в аніме та іграх.

Ліанна, помітивши його захоплення, поділилася короткою історією міста.

— Колись Лауреліс був збудований темними ельфами, — мовила вона. — Люди згодом перейняли їхню архітектуру. В ті давні часи, коли люди лише вперше зустрілися з ельфами, саме темні ельфи запропонували мир і співпрацю. Лісні ж — або, як вони себе тепер називають, вищі ельфи — навпаки, були проти контактів. Врешті-решт люди зрадили довіру темних ельфів, і почалась війна.

Вона замовкла на мить, а потім додала:

— Лісні ельфи хоч і підтримали тоді своїх побратимів, проте з того часу тримаються осторонь. Вони заборонили темним ельфам з’являтись у своїх лісах.

***

За день до прибуття Дарка і Ліанни, в стінах величного храму Богині-Матері панувала тиша, порушувана лише шурхотом тканини та ледь чутним скрипом кроків по мармуровій підлозі. Всередині головного залу, під арками, що злітали вгору немов крила, зібралися кілька вищих служителів. Архієпископ, одягнений у біле облачення з тонкою чорною вишивкою, стояв біля підніжжя статуї Богині.

— Скоро Ліанна повернеться з так званим героєм, — промовив один із його підлеглих, низьким, обережним тоном. — Які у нас плани?

Архієпископ на мить замислився, оглядаючи світле обличчя статуї. Потім, не повертаючись, відповів спокійно, майже з ласкою:

— Насамперед, ми маємо з’ясувати, чи справжній він герой. Якщо так — Богиня благословила нас. Якщо ж ні… що ж, ми можемо і самі зробити його таким у очах народу. Символ — ось що нам потрібно. Ідеальне знамення для довгоочікуваної війни з нечистими демонами. Їхнє існування — ганьба для цього світу, і настав час очистити його.

Він обернувся до зібраних, в погляді — крижаний розрахунок.

— Якщо ж виявиться непокірним — ми легко позбудемось його. Той, хто не служить Богині, не заслуговує на місце в її світі.

Один із служителів злегка кивнув, але в його очах з’явилось запитання, на яке не треба було слів.

Архієпископ продовжив:

— І ще одне. Якщо виникне нагода, ми скористаємося цим, аби нарешті зламати гординю Ліанни. Її батько вже давно благає нас повернути її до більш… традиційної ролі. Якщо герой виявиться несправжнім або небезпечним, вона сама потягне за собою ганьбу. Ми дамо їй провалитися — і вона повернеться додому, як і має бути. А її батько буде нам винен.

Тиша у залі стала ще важчою, ніж раніше. Усі все зрозуміли — гра почалася, і фігури вже на дошці.