Читати книгу - "Син маминої подруги, Мерайя Д Рок, Мар'яна Доля"

Коли Ярослав увійшов до квартири, він побачив, що Олег сидить перед комп’ютером, замислено дивлячись на екран. Він навіть не почув, як друг наблизився до нього, і лише коли Ярослав плеснув його по плечу, Олег аж підскочив від несподіванки. 

 — Ну, розказуй, як минула твоя зустріч з подругою дитинства? — одразу ж поцікавився Ярослав. 

 — Та оце я що далі, то все більше переконуюся в тому, що щось з Кірою негаразд, — зітхнув Олег. — Не можу отак прямо взяти і поїхати і залишити все як є. 

 — Вона дійсно хвора? — запитав Ярослав. 

 — Її дядько наговорив такого, що на цілий довідник із психіатрії вистачить. Але вона цілком нормальна, така, як і була. Я не побачив  ніяких ознак шизофренії…

 — Тоді чому родичі брешуть? 

 — Мабуть, вони зацікавлені, щоб вона ні з ким не спілкувалася, щоб усі вважали її невиліковно хворою. Ось глянь, — він простягнув Ярославу записку. 

Той пробіг очима  рядочки, виведені  охайним дівочим почерком:

 — А раптом вона й справді хвора? Знаєш, буває така якась манія, коли людина вважає, що всі хочуть зробити їй щось погане?

 — Манія переслідування? Не думаю, — Олег рішуче похитав головою. — Якби Кіра дійсно була б так серйозно хвора, її б лікували у психіатричній клініці, а не тримали вдома, стежачи за кожним її рухом і кожним словом, — він розповів про випадок з рацією. 

 — Знаєш, ти змусив мене замислитися, ти ж знаєш, що я обожнюю детективні романи, — сказав Ярослав. — І всі відомі сищики завжди ставлять питання: кому вигідний злочин? Ну, тут не зовсім злочин, — виправився він. — Але такий вчинок щодо Кіри… Якщо вона не хвора, а вони вводять всіх знайомих в оману, для чого це їм?

 — Хочуть розпоряджатися її майном? — припустив Олег. — Якщо племінницю Павленків визнають неповносправною, то на весь час її життя їй призначать опікунів, які й будуть  вести фінансові справи Кіри…

 — Але це невелика радість — залишатися опікунами молодої дівчини, яка проживе довше за них, навряд чи вони колись зможуть стати повноправними власниками всього багатства Кіриного батька… Окрім одного випадку…

 — Тільки не говори, що вони хочуть її смерті, — відразу зблід Олег, його руки стиснулися в кулаки. Він ніби знову побачив перед собою бліду, пригнічену дівчину, яка колись була такою веселою і життєрадісною…

 — А що? Коли її не стане, її тітка стане повноправною спадкоємицею. Адже у них більше немає близьких родичів. Батьки Кіри загинули в катастрофі, може, за задумом зловмисників мала загинути й вона…

 — Стоп, — Олег поглянув на товариша. — Ти думаєш, що та катастрофа…  — у нього просто не вкладалося в голові все, що він тільки що усвідомив. Але всі ці факти були схожі на картинку з пазлів, де один шматочок чітко був зчеплений з іншим, і кожен окремо здавався таким, що нічого не значить, а всі разом раптом утворили єдине зображення.

 — Так, я думаю, що вони планують вбити Кіру. Ну, підлаштувати нещасний випадок чи облаштувати все так, ніби дівчина сама наклала на себе руки… Вони втовкмачують усім, що в неї депресія, що вона шизофренічка, чує голоси, вірно?

 Олег мовчки кивнув. 

 — Так просто одного дня її знайдуть в петлі чи з перерізаними венами і скажуть, що бідна Кірочка скаржилася на голоси, які закликали її вчинити суїцид… Певно, є якийсь куплений психіатр, який це підтвердить.. І все — вони до кінця своїх днів забезпечені і успішні люди!

 — Я маю запобігти цьому! — Олег скочив на ноги, він швидко міряв кроками кімнату. — Поїду туди, заберу її! Прямо зараз!

 — Чекай, — Ярослав ухопив його за руку. — Не нароби дурниць. Ніхто тобі її не віддасть. Ти не її родич, не чоловік…

 — Вона просила мене звернутися до адвоката її батька, — сказав Олег похмуро. — Але він два роки загинув. І — уявляєш — теж у автомобільній катастрофі…

 — Треба знайти іншого адвоката, — запропонував Ярослав. — Проконсультуватися, як можна законним шляхом допомогти Кірі… 

 — Там було двоє партнерів — адвокатів, — сказав Олег.  —  Сергій Більченко і Дмитро Гринчук. Більченко загинув, але Гринчук живий-здоровий. Може, він нам допоможе?