Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Таємниця «Вогняного Ока» 📚 - Українською

Читати книгу - "Таємниця «Вогняного Ока»"

347
0
26.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Таємниця «Вогняного Ока»" автора Роберт Артур. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 28
Перейти на сторінку:
повів хлопців у закуток подвір'я. Хлопці посідали біля верстата і пристрою для друкування і уважно вислухали оповідь Боба про криваву історію «Вогняного Ока» та про людей, які мешкають в індійському місті Флешиварі.

— Так, — зітхнув Піт, — не подобається мені все це. Позаяк ми вияснили, що «Вогняне Око» приносить біду, я пропоную кинути цю справу. Нехай воно цю біду принесе комусь іншому.

— Але ж легенда стверджує: коли ніхто не бачитиме й не торкатиметься «Вогняного Ока» впродовж п'ятдесяти років, то камінь очиститься й більше не зможе приносити біду, — нагадав Боб.

— Воно так, — згодився Піт, — але ти ж сам сказав, що не багато колекціонерів наважились би його придбати навіть після цих п'ятдесяти років.

— Я, здається, починаю розуміти, — втрутився Гус, очі якого схвильовано блищали, — чому дідусь Август вчинив саме так. Він вирішив сховати «Вогняне Око» на п’ятдесят років, а після цього, коли камінь очиститься, продати його. І от коли цей термін закінчувався, він відчув, що помирає, і заповів камінь мені. Я переконаний, що тепер цей рубін безпечний.

— Нехай він буде стократ безпечний, — мовив Юпітер, — він тепер у Чорновусого. І я геть не уявляю, як нам його забрати.

— «Ланцюг привидів!». — вигукнув Боб. — Ми пошлемо тисячі дітей по слідах Чорновусого. І коли ми його знайдемо, ми… ми… — Він замовкнув, адже не уявляв, що робити, коли Чорновусого знайдуть.

— Отож воно й є, — зітхнув Юпітер, — силоміць забрати в нього камінь ми не можемо. До того ж уяви собі, скільки людей у нашому місті мають чорні вуса. Згодься, що не сто й не двісті. Я вже мовчу про. те, що вуса в нього, підозрюю, фальшиві, просто для маскування.

— Тоді усе безнадійно, — після тривалого мовчання обізвався Гус.

І знову мовчанка. Навіть Юпітерові нічого не спадало на думку. Несподівано задзвонив дзвінок.

— Дзвонять, — сказав Боб. — До нас, Юпе, покупець.

— Піду гляну, що йому треба, — сказав Юпітер, підвівся й пішов до контори. Решта й собі рушили.

Вони побачили на подвір'ї покупця. Він стояв біля вишуканого чорного автомобіля, опирався на тростину і роздивлявся навсебіч.

— Ого! — пошепки мовив Піт. — Це знову Мічений завітав.

— Ох, не подобається мені все це, — тихо відповів Боб.

Але Юпітер уже підходив до покупця, і хлопці, хоча без великого ентузіазму, й собі підійшли. А Юпітер, як вони помітили, знову опустив плечі і недоумкувато заусміхався, точнісінько так, як за минулої розмови з Міченим.

— Доброго вечора, хлопчику, — також усміхнувся Мічений, але його усмішка не обіцяла нічого доброго. — Я тут оглядаю… це. — Він показав тростиною на уламки Августа Дужого. — Здається, це все, що залишилося від бюста Августа, яким я цікавився. Здається, ми навіть домовлялися, що ви до мене зателефонуєте, якщо цей бюст вам повернуть. © http://kompas.co.ua

— Саме так, шановний пане, — підтвердив Юпітер, — тільки він розбився.

— Цікаво, як же це він розбився? — запитав Мічений з посмішкою голодного тигра, готового зжерти цього симпатичного хлопчика-товстунчика. — До речі, я дуже уважно розглянув ось це заглиблення в одному з уламків бюста. Схоже, що тут було щось заховано.

— Так, — спокійно відповів Юпітер, — покупець випустив бюста з рук, і він розбився. Потім той добродій щось підняв із землі, але ми не встигли розгледіти, що.

Це була правда. Розгледіти той предмет вони не мали змоги, хоча й знали достеменно, що саме Чорновусий підняв із землі.

— А цей покупець, — запитав Мічений, — чи не був він випадково у великих окулярах, з чорними вусами?

Юпітер кивнув на знак згоди. Піт, Боб та Гус стурбовано перезирнулися.

— А з бюста, — вів далі Мічений, — випадково не випадало ось таке?

Він щось рвучко вихопив з кишені й кинув на стола, де лежали уламки бюста. Щось червоне, овальне зблиснуло на столі червоним вогником.

Перед хлопцями лежало «Вогняне Око»! Юпітер ледве знайшов сили, щоб вимовити:

— Так, воно мало саме такий вигляд.

— Гм. — Незнайомець сперся на тростину й пильно обвів їх поглядом. — Я думаю, що ви чули про «Вогняне Око» і добре знаєте, що кожного його володаря чекає біда?

Хлопці не знали, що сказати, тож продовжували мовчати. Вони все не могли второпати, де Мічений узяв «Вогняне Око», адже не минуло й години, як Чорновусий повіз його звідси у своїй кишені.

— Я хочу вам дещо показати, — по цих словах Мічений крутнув руків'я тростини. З її кінця миттєво вискочило вістря, і Мічений невдоволено оглянув його.

— Це дуже легковажно з мого боку, — зауважив він, — я погано його витер.

Він дістав з кишені паперову серветку й витер нею вістря. На серветці лишився слід густої червоної рідини.

— Від крові хороша сталь швидко псується, — пояснив він, а в хлопців мурашки побігли по тілу. — Та вже добре…

Він схилився, притулив вістря до «Вогняного Ока» і з натиском черкнув по каменю.

— А тепер погляньте на нього уважно, — звелів він, — і скажіть, що ви бачите.

Юпітер узяв камінець і підніс до очей. Хлопці стовпились навколо нього. Спочатку вони нічого не помітили, потім Боб здогадався, а за ним і Юпітер. Вістря залишило на камінчику виразну подряпину.

— На рубіні з'явилася подряпина, — сказав Юпітер.

— Не знаю, як таке могло статися, адже рубіни твердіші за сталь і сталь не може залишати на них слідів.

— Он як! — Мічений був задоволений. — Отже, ти не такий недоумок, яким прикидаєшся. Я це ще тоді запідозрив. Я відчував, що ти дуже кмітливий юнак. — Юпітер аж губи прикусив з досади, що виказав себе, а Мічений вів далі: — Ну ж бо, поясни мені, що виходить з цього, що на камінчику лишилась подряпина?

Юпітер мовчки роздивлявся червоний камінець.

— Якщо залишилась подряпина, то це не рубін, — сказав він нарешті. — Це імітація, зроблена з якоїсь спеціальної речовини.

— Саме так! — вигукнув Мічений. — Це підробка, яку я забрав у пана з чорними вусами. А справжнє «Вогняне Око» ще треба знайти. І позаяк його не було у бюсті цього Августа, то серед проданих бюстів повинен бути ще один Август. І я хочу, аби ви мені його знайшли.

Він замовк, переводячи погляд з одного хлопця на другого.

— Я наказую вам знайти мені цього Августа, бо… втім, не люблю погрожувати. Думаю, ви уже все зрозуміли. Зателефонуйте мені відразу, як його знайдете. — З цими словами він сів до авто й поїхав, а хлопці розгублено стояли і дивилися один на одного.

— Він… він убив Чорновусого, щоб забрати рубін, — сказав Піт. — Як же він так швидко пронюхав, що той добув камінець?

— Історія стає ще заплутаніша, — сказав Юпітер. — Не розумію,

1 ... 13 14 15 ... 28
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Таємниця «Вогняного Ока»», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Таємниця «Вогняного Ока»"