Читати книгу - "Таємниця «Вогняного Ока»"

— Я знаю! — раптом закричав Боб. — Є другий Август!

Друзі здивовано подивилися на нього.

— Я щойно згадав, — сказав Боб, — що мені сьогодні розповів татусь. Другий Август — це Октавіан. Він був римським імператором, і його теж було звати Август. Коли дідусь Гуса писав: «у серпні твоє щастя», він, певно, мав на увазі бюст Октавіана. До речі, цей місяць названий на його честь. Отже, мусимо знайти Октавіана!

ВАЖЛИВИЙ ДЗВІНОК ВІД «ПРИВИДА»

— Ось що, хлопці, викиньте з голови це «Вогняне Око»! — стривожено мовив Піт. — На його сумлінні вже п'ятнадцять життів, і я не хочу, щоб до них додалися ще чотири.

— Піт має рацію, — згодився Гус, — не думаю, що я захочу володіти «Вогняним Оком», навіть якщо одержу його. Надто це небезпечно.

— Не забуваймо, що сталося з Чорновусим, — продовжував Піт. — І години не минуло, відколи він заволодів каменем, чирк — і немає Чорновусого.

Боб промовчав. Він дивився на Юпітера, з обличчі якого не сходила задума.

— Ми ще не знайшли «Вогняне Око», — нарешті сказав Юп. — Отже, нам не загрожує небезпека. Поки що принаймні.

— Проголосуємо, — запропонував Піт. — Хто за те щоб ми припинили розслідування, кажіть «так».

— Так! Так! Так! — тричі пролунало в повітрі. Але вимовив це папуга, який мешкав у клітці над письмовим столом у штабі.

Ніхто, крім папуги, не підтримав Піта. Гус — тому, що не вважав себе детективом, а Боб змовчав тому, що дуже вірив у Юпа До того ж його все одно було важко в чомусь переконати, а Боб зрозумів, що Юп не думає припиняти розслідування.

— Мер-р-р-ртвий не викаже! — прорік папуга і хрипко зареготав.

— Замовкни! — прикрикнув на птаха Піт. — Ще твоїх знущань бракує! — Він звернувся до Юпа: — Гаразд, що ж ми тепер будемо робити? Може, варто зателефонувати до поліції та повідомити, що сталося з Чорновусим:

— Ми не маємо доказів, — відповів йому Юп, — а без доказів вони нам не повірять. Звісно, коли знайдуть тіло, ми розповімо усе, що знаємо. А поки що нам залишається одне — ми мусимо знайти бюст Октавіана, а зробити це зможемо тільки з допомогою «Ланцюга привидів». Тепер восьма година, більшість наших приятелів уже вдома Починаємо телефонувати і плести ланцюжка.

Коли рішення було прийняте, хлопці взялися до роботи. Юпітер зателефонував до своїх приятелів і попрохав перетелефонувати йому по десятій ранку наступного дня, якщо вони дізнаються що-небудь про Октавіана. Потім Боб і Піт зателефонували до своїх п'ятьох друзів. Коли вони закінчили, п'ятнадцятеро дітей відразу почали телефонувати до своїх друзів, і ланцюг ставав усе довший, ним він охоплював сотні, ба, навіть тисячі хлопчиків та дівчаток у Рокі-Біч, Голлівуді та Лос-Анджелесі.

Позаяк Три Агенти успішно використовували цей ланцюжок і раніше, більшість дітей уже знали, що це таке, і охоче допомагали в розкритті таємниць, хоч і не знали особисто Юпітера, Піта чи Боба.

Коли до всіх зателефонували, Юпітер запропонував Гусу залишитися ночувати в нього, не вертатись до готелю. Гус охоче прийняв запрошення. Піт і Боб осідлали велосипеди і помчали додому. Відтинок траси їм було по дорозі.

— Як ти гадаєш, знайдемо ми Октавіана? — запитав Піт, він не припиняв крутити педалями.

— Якщо ні, то на когось чекає приємна несподіванка — відповів Боб. — Якщо він поставить бюст у саду, то від першого дощу гіпс розмокне, і якогось погожого дня новий господар вийде на ґанок і побачить на своєму газоні величезного рубіна.

— А якщо бюст триматимуть у приміщенні, — підхопив розмову Піт, — то з часом він господарям набридне і його разом з рубіном викинуть на смітник.

Хлопці роз'їхалися кожен у свій бік. Вдома Боб застав батька біля телефону з дуже невдоволеним виглядом.

— Я намагаюся зателефонувати до редакції, — сказав батько, — але чомусь уже півгодини телефонна мережа Рікі-Біч дуже перевантажена. Такого давно не було.

Боб знав причину, але вирішив не розповідати татусеві, що відбувається операція «Ланцюг привидів». У такі періоди місцевій телефонній мережі доводилося працювати з перевантаженнями.

Хлопець упав на ліжко, але довго не міг заснути. Коли врешті сон його здолав, то цілу ніч Бобу снилися індійські вершники-горці, озброєні тростинами, з яких випорскували шпаги.

Коли він прокинувся, сонце стояло вже високо, а з кухні тягнувся запах смаженого бекону. Боб швидко одягнувся і, стрибаючи через сходинки, поспішив вниз. Мама була на кухні.

— Привіт, ма, — сказав Боб. — Мені Юпітер не дзвонив?

— Почекай, почекай, — мама приклала пальця до лоба, ніби в глибокій задумі. — Щось він просив тобі передати, здається, «а чотири прибігли і з одною втекли».

Боб здригнувся. Серед їхніх умовних посилань, розроблених Юпітером, такого не було. Тут він помітив, що мама посміхається, і зрозумів, що вона над ним пожартувала.

— Гаразд, ма, — протягнув він, — що сказав Юпітер?

— Ну, якщо я дуже постараюся пригадати, — відповіла мама. — По-моєму, він просив передати наступне: «Не всім йти кіно дивитися — комусь треба і в крамниці сидіти». Боб, ну, чесне слово, невже ви не можете спілкуватися на людській мові? Хоча так, мабуть, цікавіше. Не буду випитувати, що все це означає, але здається мені, що ви знову затіяли якесь, як його, розслідування.

— Так, мамо, — відгукнувся Боб, в задумі сідаючи за стіл. «Йти кіно дивитися» означало, що він повинен з'явитися до Юпітера, але не дуже терміново — для термінового виклику застосовувалася інша команда, а «сидіти в крамниці» означало, що Юпітер хоче, щоб Боб залишався в штабі і відповідав на телефонні дзвінки, тому що сам Юпітер кудись повинен відлучитися. Куди ж, міркував Боб, зібрався Юпітер сьогодні вранці?

— Більше ти мені нічого не скажеш? — Запитала мама, ставлячи перед ним тарілку яєчні з беконом і підсмажений хліб. — Тільки «так, мамо»?

— Ой, вибач, — прокинувшись від своїх роздумів, сказав Боб. — Так, правильно, ми займаємося розслідуванням. Ми розшукуємо бюст римського імператора, якого звали Октавіаном. Цей бюст помилково продали, а належить він англійської хлопчикові Гусу, і ми намагаємося допомогти йому повернути цей бюст.

— От і добре, — сказала мама, — а тепер берися за яєчню. Бюст нікуди не втече. Статуї, чи знаєш, бігати не вміють — де їх поставиш, там вони і стоять.

Боб не міг сказати їй, що вся