Читати книгу - "Гола економіка. Викриття нудної науки"

уваги існування схильності й усі свої майбутні витрати при купівлі першої пачки цигарок Camel. Економіст із Массачусетського технологічного інституту Джонатан Ґрубер, який широко досліджував поведінку курців, вважає це дурницею. Він стверджує, що покупці не зважують раціональним способом переваги від насолоди тютюнокурінням проти майбутніх ризиків для здоров’я й інших витрат, як це припускає стандартна економічна модель. Ґрубер пише: «Ця модель призначена для опису рішень стосовно тютюнокуріння, що суперечить лабораторним показникам, поведінці курців, економетричному (статистичному) аналізу й здоровому глузду»[37].

Нам також може бракувати базових знань, необхідних для прийняття важливих рішень у деяких ситуаціях. Анна-Марія Люсарді з Дартмутського коледжу й Олівія Мітчелл зі Школи Вортон Університету Пенсильванія опитали велику кількість американців віком понад п’ятдесят років, щоб визначити їхню фінансову обізнаність. Лише третина могла виконати прості розрахунки відсотків на банківські внески, а більшість навіть не розуміла поняття диверсифікації інвестицій. (Якщо ви не знаєте, що це означає, то знатимете після прочитання розділу 7.) На основі цих досліджень професор Люсарді зробила висновок, що «фінансова безграмотність» дуже поширена[38].

Це не просто езотеричні цікаві факти на зразок того, що вчені, які курять люльку, люблять тинятися по викладацькій галявині. Погані рішення можуть мати погані наслідки для всіх нас. Глобальна фінансова криза цілком може мати свої корені в ірраціональній поведінці. Одним із наших «перевірених правил» поведінки є здатність побачити закономірність у випадкових подіях, і в результаті ми припускаємо, що те, що відбувається зараз, відбуватиметься і в майбутньому навіть попри те, що дані, ймовірність чи базовий аналіз вказують на протилежне. Монета випадає чотири рази підряд «орлом» — «щасливий збіг», баскетболіст тричі підряд влучає триочковим кидком — має «точну руку».

Команда когнітивних психологів зробила один із вирішальних внесків у цю тематику, спростовуючи термін «точна рука» в баскетболі, використавши для цього дані НБА і провівши експерименти з чоловічою й жіночою баскетбольними командами Корнельського університету. (Це рідкісна наукова стаття, що містить інтерв’ю з гравцями професійної баскетбольної команди «Philadelphia 76ers».) Дев’яносто один відсоток баскетбольних фанів вважають, що гравець має «кращі шанси влучити після того, як він зробив два-три влучних кидки перед цим, аніж після промахів у двох чи трьох кидках поспіль». Насправді немає доказів того, що шанси гравця влучити більші після попереднього влучного кидка, — ані за влучаннями «76-х» під час гри, ані за штрафними кидками «Boston Celtics», ані коли гравці з Корнеля кидали в корзину для контрольного експерименту[39].

Баскетбольні фани здивовані цим, так само, як і багато домовласників були здивовані у 2006 році, коли ціни на нерухомість припинили своє зростання. Багато людей позичили значні гроші, припуска­ючи, що те, що зростає, зростатиме й далі. Результатом цього стала хвиля стягнень застави з вибухоподібними руйнівними ефектами по всій світовій економіці, — подібними, але значно серйознішими, ніж поїдання горішків кеш’ю. У розділі 3 ми розглянемо, чи може публічна політика щось зробити з нашими ірраціональними тенденціями.

Джон Ф. Кеннеді колись сказав дуже відому фразу: «Життя несправедливе». Капіталізм також несправедливий у деяких дуже важливих аспектах. Наскільки хороша ця система?

Я стверджуватиму, що ринкова економіка для економічної науки — те саме, що демократія для уряду: пристойний, хоча й зіпсований варіант із багатьох поганих альтернатив. Ринки відповідають нашому розумінню індивідуальної свободи. Ми можемо сперечатися щодо того, чи повинен уряд примушувати нас одягати мотоциклетні шоломи, однак більшість погодиться, що держава не повинна вказувати нам, де жити, як заробляти собі на життя чи як витрачати свої гроші. Дійсно, неможливо раціоналізувати витрачання грошей на іменинне тістечко для моєї собаки, коли за ці самі гроші можна вакцинувати кількох африканських дітей. Однак будь-яка система, що примушує мене витрачати гроші на вакцину замість іменинного тістечка собаці, може триматися лише на примусі. Комуністичні уряди ХХ століття керували своєю економікою, контролюючи життя своїх громадян. Вони часто зазнавали невдачі і в тому, і в іншому. Протягом ХХ століття комуністичні уряди вбили близько 100 мільйонів своїх громадян — у мирний час через репресії чи голод.

Ринки сумісні з людською натурою, а тому вони повсюди успішно мотивують нас розкривати свій потенціал. Я пишу цю книжку, бо люблю писати. Я пишу цю книжку, бо вважаю, що економічна наука буде цікавою читачам. І я пишу цю книжку, бо насправді хочу придбати літній будиночок у штаті Нью-Гемпшир. Ми працюємо наполегливіше, коли отримуємо пряму вигоду від своєї роботи, а наполег­лива робота часто приносить значні соціальні здобутки.

І останнє й найважливіше: ми можемо й повинні використовувати уряди для вдосконалення ринків усіма можливими способами. Економічна битва ХХ століття точилася між капіталізмом і комунізмом. Капіталізм виграв. Навіть мій шваґер з лівацькими поглядами не вірить у колективні сільські господарства чи державні сталеливарні підприємства (хоча він якось сказав, що хотів би побачити систему охорони здоров’я, змодельовану за прикладом пошти США). З іншого боку, розумні люди можуть різко не погоджуватися з тим, коли і як уряд має втручатися в ринкову економіку або які заходи безпеки ми повинні надати тим людям, для яких капіталізм приносить злидні. Економічні баталії ХХІ століття точитимуться навколо того, наскільки необмеженими повинні бути наші ринки.

Розділ 2
Стимули мають значення:
чому ви можете зберегти обличчя, відрізавши носа (якщо ви — чорний носоріг)

Чорний носоріг — один із видів, що перебувають під загрозою зникнення на планеті. У Південній Африці їх залишилося близько 4000, при тому, що 1970 року їх налічувалося десь 65000. Відбувається екологічна катастрофа. І базова економічна наука може пояснити нам, чому на цей вид чатує така небезпека, і навіть сказати, що ми можемо з цим зробити.

Чому люди вбивають чорних носорогів? З тієї самої причини, чому вони торгують наркотиками чи ухиляються від сплати податків. Адже вони можуть на цьому заробити великі гроші порівняно з ризиком бути спійманими. У багатьох азійських країнах ріг чорного носорога вважається потужним афродизіаком, а також засобом від лихоманки. Із них також роблять руків’я традиційних єменських кинджалів. Через це один ріг носорога може принести 30000 доларів на чорному ринку — шалена сума в країнах, де річний дохід на душу населення складає близько 1 тис. доларів і менше. Іншими словами, для людей бідної Південної Африки чорний носоріг значно дорожчий мертвим, аніж живим.

Сумно, але цей ринок не саморегулюється