Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Що не день, то субота 📚 - Українською

Читати книгу - "Що не день, то субота"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Що не день, то субота" автора Пауль Маар. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 36
Перейти на сторінку:
name=t4> 8 травня. ВІВТОРОК

У вівторок уранці пана Пляшкера й Суботика знову розбудив дзвінок будильника.

— Ми підемо сьогодні в універмаг? — спитав Суботик, сплигуючи з ліжка.

— А що ти ще хочеш там купити? — спитав і собі пан Пляшкер.

— Що-небудь попоїсти, — відповів Суботик. — Наприклад, сир, шкіряні штани, шоколад, вази, жувальну гумку, пару костюмів...

— Ні, не вийде! Сьогодні я мушу йти в контору. А ти залишишся вдома.

— Але ж ваш шеф загубив ключа?

— Мабуть, він уже знайшов його.

— Тату, мені буде дуже нудно цілісінький день самому сидіти в кімнаті.

— І все ж ти мусиш залишитися тут, щоб тебе не побачила пані Моркван.

— Нехай бачить! Я вже великий. Он у мене навіть костюм є, — з гордістю сказав Суботик.

Пан Пляшкер пильно подивився на нього.

— Ти дуже виріс, — мовив він здивовано. — Позавчора ти був набагато менший. Цікаво, чому це так? Мені здається, що сьогодні ти вже не влізеш у рюкзак.

— Дуже просто, тату! — засміявся Суботик. — Річ у тому, що Суботики за день виростають так, як інші діти за цілий рік. Хіба ви цього не знали?

— За один-однісінький день? — перепитав пан Пляшкер. — Добре, що ми купили гумовий костюм.

— А чому добре? — спитав Суботик.

— Зрозуміло чому! Бо гума розтягується, — пояснив пан Пляшкер. — А то довелось би щодня купувати тобі новий костюм, що не день, то більший... Здається, пора вже познайомити тебе з пані Моркван. Ти он незабаром переженеш мене на зріст. Не знаю тільки, як мені тебе відрекомендувати! Я ж не можу сказати: “Пані Моркван, познайомтесь, це — Суботик!”

— Ваша правда, тату. То як же ви мене назвете?

— Може, Бруно? — запропонував пан Пляшкер.

— Ні, для мене це надто довге ім’я! — сказав Суботик.

— Ну, тоді придумай якесь коротше.

— Робінзон! — радісно вигукнув Суботик.

Пан Пляшкер невдоволено похитав головою і сказав:

— По-перше, Робінзон — куди довше ім’я, ніж Бруно. А по-друге, це дуже рідкісне ім’я.

— А по-третє, мене звати Робінзон і ніяк інакше! — вигукнув Суботик і хутко вбрався у свій гумовий костюм.

— Про мене! Як хочеш! — відповів пан Пляшкер і теж одягнувся. — Якщо тобі буде нудно, можеш піти на дитячий майданчик і погратися.

— Не хочу я гратися! — заперечив Суботик.

— Тоді знайди собі якесь діло.

— Не хочу я ніякого діла! — вередливо промовив Суботик.

— Ну що ж! Тоді доведеться тобі нудьгувати!

— Не хочу нудьгувати! — не вгавав Суботик.

— А чи знаєш ти взагалі, чого хочеш? — обурено спитав пан Пляшкер.

— Хочу піти з вами в контору! — відказав Суботик і благально подивився на пана Пляшкера.

— Про це не може бути й мови! Або сиди вдома, або йди гуляти! — відрубав пан Пляшкер. — А зараз ходімо снідати.

Вони пішли на кухню і приготували собі сніданок. Пані Моркван у цей час звичайно ще спала. Але сьогодні не встигли пан Пляшкер і Суботик сісти за стіл, як двері розчинились і на кухні з’явилася пані Моркван у халаті.

— Цікаво, з ким це ви тут розмовляєте, пане Пляшкере?! — вигукнула вона й почала роззиратися.

Суботик сидів на стільці навпроти пана Пляшкера. Тільки-но двері розчинилися, він убгав голову в плечі й шурхнув під стіл.

— Пані Шморкван! Пані Шморкван! — долинуло з-під столу.

— Що ви собі дозволяєте, пане Пляшкере! — накинулася пані Моркван на свого квартиранта.

— Я нічого не сказав, — винувато мовив пан Пляшкер, штовхаючи Суботика ногою, щоб той замовк.

— Пані Шморгван! Пані Шморгван! — знову долинуло з-під столу.

Оббігши навколо столу, пані Моркван просунула під нього руку, схопила Суботика за чуба й витягла на середину кухні.

— Ой! — злякано скрикнула вона. — Що це таке?

— Робінзон! — вигукнув Суботик і заворушив вухами. — Робінзон Пляшкер!

— Робінзон Пляшкер? — отетеріло перепитала пані Моркван.

— До-дозвольте ме-мені по-познайомити ва-вас із моїм небожем, — затинаючись сказав пан Пляшкер і кивнув на Суботика. — Робінзон давно вже хотів провідати мене.

— І ви хочете поселити його в себе? — запитала пані Моркван. — Я не дозволю цього ніколи й нізащо.

— Я, звісно, платитиму більше за квартиру, — сказав пан Пляшкер.

1 ... 13 14 15 ... 36
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Що не день, то субота», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Що не день, то субота"