Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Володар драконів 📚 - Українською

Читати книгу - "Володар драконів"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Володар драконів" автора Корнелія Функе. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 112
Перейти на сторінку:
і легенько штурхнув його мордою.

— Які у тебе тепер плани? — запитав він. — Адже назад ти не можеш повернутися?

— Ні, — Бен, зітхнувши, опустився на свій рюкзак. — Цієї фабрики скоро не буде. Її хочуть висадити на повітря.

— Ну нічого, знайдеш собі нове місце, — Сірчана шкурка безтурботно озирнулася, принюхуючись, і зірвала кілька ожинових листочків. — Знаєш що? Ти можеш піти до кузена Щура. У нього місця повно.

— Кузен Щура! — зраділо вигукнув дракон. — Я у цьому гармидері зовсім про нього забув. То що він вам сказав? Чи знає він, куди саме нам летіти?

— Ну так, приблизно, — Сірчана шкурка сунула листя в рот і зірвала ще жменю. — Але ми й без нього могли б це з’ясувати. Ясно одне: шлях туди дуже довгий. Ти не хочеш ще раз усе обміркувати?

Але Лунг лише головою похитав:

— Я не полечу назад, Сірчана шкурко. То що сказав цей щур?

— Він дав нам мапу, — втрутився Бен. — На ній все вказано: куди ви повинні летіти, чого остерігатися і так далі. Чудова штука.

Лунг зацікавлено обернувся до Сірчаної шкурки:

— Мапа? Що за мапа?

— Мапа як мапа, нічого особливого, — Сірчана шкурка витягла її зі свого рюкзака. — Ось, дивись.

— І що все це означає? — Лунг здивовано розглядав плутанину ліній і плям. — Ти на цьому розумієшся?

— Звичайно! — відповіла Сірчана шкурка з поважним виглядом. — Мій дідусь завжди малював такі штуки, щоб відшукати свої грибні запаси.

— Гаразд, — дракон схилив голову набік і подивився на небо. — Куди мені зараз летіти? Просто на схід?

— На який на схід? Стривай-но, — Сірчана шкурка почухала за вухом і схилилася над мапою, ведучи волохатим пальцем по золотій лінії Гільберта. — Ні, спочатку треба на південь. Він сказав, спочатку на південь, потім на схід. Саме так він сказав, — вона кивнула. — Це точно.

— Сірчана шкурко, — мовив Лунг, — а ти впевнена, що вмієш розбирати ці карлючки?

— Ну звичайно! — Сірчана шкурка зробила ображене обличчя. — До біса це людське шмаття… — схопившись, вона роздратовано стягнула через голову светр Бена і вибралася з джинсів. — Я нічого не тямлю, коли на мені це барахло.

Дракон уважно спостерігав за нею. Потім витягнув шию і знову подивився на небо.

— Сонце сідає, — сказав він. — Скоро можна вирушати.

— Нарешті! — Сірчана шкурка склала мапу і запхала назад у рюкзак. — Не можу дочекатися, поки ми заберемося геть із цього міста. Воно зовсім не годиться для дракона і кобольда.

Бен підібрав на березі камінці і тепер кидав їх у темну воду:

— Ви ж більше сюди не повернетесь?

— А навіщо? — Сірчана шкурка сунула в рюкзак ще жменю ожинового листя. — Цього самовдоволеного білого щура мені точно не захочеться побачити.

Бен кивнув.

— Ну що ж, хай вам щастить, — сказав він, кидаючи у воду черговий камінець. — Сподіваюся, ви знайдете свій Поділ неба.

Лунг пильно глянув на нього. Бен відповів на його погляд.

— Ти із задоволенням полетів би з нами, чи не так? — запитав дракон. Бен закусив губу.

— Ще б пак, — пробурмотів він, не знаючи, куди подіти очі з сорому. Сірчана шкурка підвела голову й тривожно нашорошила вуха.

— Що таке? — запитала вона. — Летіти з нами? Про що це ви?

Але Лунг не звернув на неї уваги. Він дивився лише на хлопчика.

— У нас попереду небезпечна подорож, — сказав він. — Дуже довга і дуже небезпечна. Можливо, ти ніколи вже сюди не повернешся. За тобою тут ніхто не буде сумувати?

Бен заперечливо похитав головою:

— Я сам. Я завжди був сам, — серце у хлопчика закалатало. Він недовірливо подивився на дракона:

— Ти… Ти правда візьмеш мене із собою?

— Якщо хочеш, — відповів Лунг. — Тільки добре подумай. Сірчана шкурка, мушу визнати, частенько буває не в гуморі.

Ноги у Бена стали ватяними.

— Знаю, — сказав він і розплився в усмішці. Голова в нього крутилася з радості.

— Гей, стривайте! — Сірчана шкурка протиснулася між ними. — Про що це ви тут говорите? Не може він летіти з нами!

— Чому це не може? — Лунг глузливо штурхнув її мордою у волохатий живіт. — Він нам, між іншим, дуже допоміг. А нам будь-яка допомога в дорозі згодиться.

— Допомога? — Сірчана шкурка ледь не перекинулася з обурення. — Він людина, розумієш! Людина! Хоч і маленька, але все одно з їхньої породи. А нам, якщо пригадуєш, саме через людей довелося залишити нашу затишну печеру! Тільки через них ми вирушили в цю шалену подорож! І ти хочеш одного з них захопити з собою?

— Так, хочу, — підвівшись, Лунг обтрусився і нагнув шию так, що маленькій кобольдисі довелося глянути йому просто в очі. — Не забувай, що він нам допоміг, Сірчана шкурко. Він наш друг. І мені все одно, людина він, кобольд, а чи щур. Крім того… — він глянув на Бена, який прислухався до розмови, затамувавши подих. — Крім того, у нього немає більше домівки, так само, як у нас. Правда? — він запитально глянув на хлопчика.

1 ... 13 14 15 ... 112
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Володар драконів», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Володар драконів"