Читати книгу - "Метафiзичне Кабаре"

Бебо, найдорожча, не зумію тебе забути. Бебо, Бебо, я не хочу бути жебраком Твого кохання. Коли я Тебе не бачу, я не бачу краси. Я повертався до Парижа через Ам’єн. Бачив здалеку вежі тамтешнього кафедрального собору. Пероном в Ам’єні ходили люди з обличчями маскаронів.

Не можу дочекатися нашої зустрічі.

___________

* — Сплять зі мною тільки святі, бо віддають за це душу. Хто ти? * — Лейла прогулювалася перед брамою Пер-Лашез, чекаючи на Жужу. Вона уявляла собі їхню зустріч. Він тоді скаже: «Ти збожеволіла».

— О ні, мій дорогий, я не збожеволіла. Я була у темряві, страшній темряві, — це правда. Я не бачила там нікого з вас, може, хіба що якісь сліди: вірш, уламок скульптури, напис на стіні.

— Навіщо ти хотіла убити себе? Навіщо ти намагалася повіситися на якійсь пацієнтці?

— Лікаряні ліжка занадто низькі, в кімнаті не було клямок, вікна позамикані. Тільки ота велика кататонічка стояла годинами, спершись до стіни, рівна, мов колода. Я прив’язала їй мотузку до шиї та затягнула петлю. Вона спитала, з якою метою. З метою смерті. На чому, по-твоєму, я мала би повіситися? Скажи, на чому? Чому ти не прийшов мене відвідати?

— Коли ти врешті зрозумієш, що між нами все скінчено, що я до тебе не повернуся?

Я не відповім. Він хотітиме уже йти.

— Я молюся за нас, — скажу я йому на прощання. — Ходжу на червоні меси.

— Що то за меси?

— Жрець забиває вівцю чи теля у крипті, і ми п’ємо кров.

— А яка це конфесія?

— Первісна, справжня, наших предків. Ми збираємося вночі на Пер-Лашез, щоб вчиняти наші обряди.

— Ти ж знаєш, що це незаконно.

— Правдиву віру завжди переслідували. — Я покажу йому татуювання на руці. — Знак втаємничення.

— Будь обережна. — Він мене холодно поцілує в щоку і швидко спуститься у метро.

Поїде до Джонатана.

— Лейла збожеволіла. — Він зіпреться руками на крамничну ляду. — Лікарня їй не допомогла. Шаленство.

Джонатан піднесе палець, і на тлі обпатраних курячих шибеників скаже:

— Шаленці Божі, якої ж ласки вони спізнали, з милості Божої їм відібрано розум, аби довше вони не мучились.

— Краще замкни крамницю і йдемо на пиво до Джо Ґолденберґа. — Жужу подивиться прохально на Джонатана. — Коли вже нарешті закінчиться той кошмар із Лейлою?

Джонатан розуміюче нічого не відповість.

— Жужу, кошмар і світ закінчаться в 2359, поглянь на годинник. — Лейла вийняла із торбинки побитий електронний годинник, зелені цифри якого показували 22.30 — бо більше немає на циферблаті.

__________

* Хто я? Еротичний знак запитання.

Я не знаю достоту навіть, де я живу. Що мені до того всього навколо? Скрегіт, вереск, понад якими виростає статуя Свободи — тутешня паризька на Лебединому острові посеред Сени, позеленіла від сподівань, чи та друга, нью-йоркська. Її встановили так високо, щоб ти не міг плюнути їй в обличчя. Статуя Свободи, символ вільного світу, тримає в лапі найбільший вібратор, яким роздрочує себе уся ця цивілізація. Бо людина мусить бути вільною, працюючою і культурною, віруючою або глибоко невіруючою. Яке мені до того діло? Культура від часів Французької революції, будь-яка культура є пропагандою. Ідеї, реклама, торгівля. У мене свіженький Дерріда! Розпродаж думок сезону для міжнародних кав’ярняних* ідіотів!!! Тільки у нас — відкритий розум після трепанації! Літературні ідеї, дешево! Після передплати нашої газети будеш, наче Ґомбрович із річною гарантією!

Або кіч, або смерть. Кіч є затишним куточком безпеки. Навколо кічу — жорстокість, страх — правдива картина, добрий вірш. Побачити реальність — це побачити жорстокість. Показати, що ти побачив, — це вже кіч, але хто я?

__________

* Паризькі бістро розквітають восени. Вони ваблять світлом, теплом, пахощами кави.

— Café crème, café noisette, un verre de pastis; мені каву і божоле. Чому ти нічого не кажеш, усе мовчиш і мовчиш, гаплячись у холонучу каву?

— Джонатане, — зойкнув Вольфґанґ, — що б тобі хотілося від мене почути? Крик не перекладається на жодну з мов.

— О, перепрошую. — Джонатан сховався за плахту «Le Monde».

Вольфґанґ довбався мокрою парасолею в купках недопалків на підлозі.

— Я зневірився. — Він простромив тліючий недопалок.

Джонатан, не виставляючи голови з-за газети, посміхнувся.

— Ти, католик, зневірився? Не жартуй, християнство сконструйоване таким чином, що завдяки Святій Трійці, навіть коли ти перестанеш вірити в Бога, ще залишаться Святий Дух і Христос. — Рука з-за газети потягнулася до горнятка.

— Розповідай далі, усю Біблію з додатками, у мене доволі часу.

— Бога називають Терплячим, але мені до тебе уривається терпець. — Джонатан шпурнув газету. — В чому справа? Я намагаюся допомогти тобі, а ти до мене з претензіями.

— У четвер у мене побачення з Бебою, вижебране телефонними дзвінками, квітами, листами. Вона хотіла місяць відпочити, перестала ходити до Кабаре, сидить,