Книги Українською Мовою » 💙 Бойовики » Там, де поховано Адель... 📚 - Українською

Читати книгу - "Там, де поховано Адель..."

574
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Там, де поховано Адель..." автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: 💙 Бойовики. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14
Перейти на сторінку:
привели Віктора до тями, і наступна куля пролетіла мимо — він збив жінку з ніг, сам навалився згори. Зброї при собі в нього зараз не було, він картав себе, що недооцінив клієнта і лишив ствола в бардачку машини. Краєм ока він помітив, що Сахно, виставивши вперед руку з пістолетом, наближається до них, і вже після третього, теж хибного, пострілу остаточно оговтався. Подолати відстань одним рвучким стрибком професіоналові було неважко. Четвертий постріл гримнув у темінь неба: від удару по ногах Сахно втратив рівновагу і як стій гепнувся на спину, боляче забившись. Міцний удар по правиці змусив його заскавчати від болю і розтиснути руку. Ногою Віктор відштовхнув зброю подалі, а потім Сахно отримав такий удар у скроню, що у голові запаморочилося, перед очима замигтіли зірочки, потім — грузька темрява…

Свідомість повернулася швидко. Тепер Сахно лежав на животі, в спину впиратися міцні коліна супротивника, правицю сильно викручено назад.

— Слухай сюди, козел, — почув він над головою. — На цій іграшці — твої гидотні пальці. Якщо вона десь у когось ще пальне, знайти стрільця ментам буде досить легко, особливо якщо їм добрі люди допоможуть. Шкода, морду тобі набити не можна, ти нам цілий потрібен. Але якщо вже взявся стріляти — так лупи без промаху, а то самого грохнуть. І робитимеш даті так, як скажуть. Усе ясно? — він різко смикнув Сахна за волосся, потім тицьнув його писком у вогку землю, знову підняв за чуприну. — Я кого питаю, ти, падло?

Фізично відчуваючи на собі погляд Аделі, Сахно сплюнув брудне опале листя, що набилося до рота.

— Яс-сно… Пусти…

— Скажи «будь ласка», дядьку! Попросися добренько, попросися, сволото, скажи…

— Досить… Вітю… Досить… — Голос Аделі звучав байдуже і втомлено. А ще в ньому бриніла огида, і Сахнові було не зрозуміло, чи то за нього їй соромно, чи за браваду переможця-Віктора, чи за себе, жінку, яка спостерігає за приниженням свого колишнього чоловіка і не знає, хто з них зараз більше винен.

Віктор відпустив Сахна. Той підвівся, механічно обтрусився і, опустивши плечі, подріботів до машини. Віктор акуратно, хусточкою підняв пістолета. Адель більше нічого не говорила, але Сахно знав точно, що довго ще оте її «досить» звучатиме у нього в мізках, завдаючи з часом усе більшого болю.

Трохи згодом йому раптом подумалося: «А я ж хотів убити тебе, сонну».


— Ти можеш помилятися. Врешті-решт…

— Навряд. Я перевіряла кілька разів… Скоро вони спробують.

— Чому «вони»? Після всіх тих історій у тебе точно манєчка… Увесь світ проти тебе, змова століття.

— Не кривляйся, справа дійсно серйозна… Діяти вони будуть удвох, одна людина мій труп не підніме.

— Знову ти про свій труп! Замучила вже!

— Я нюхом чую, Марино, мов та звірина. Мов худоба, яку хазяїн заб’є за пару годин на м’ясо.

Адель ковтнула горілки. Останній місяць вона пила часто й забагато для жінки. Марина мовчала, розуміючи стан подруги. Подруги по нещастю.

— У Віті є дівка. Молода й гарна, одна з перспективних модельок, за яких платить гроші його шеф. Я знаю, що вони сплять разом, і все розумію. Але, Марино, я стала їм на заваді. У дівчиська накльовується контракт із французами, з неї мало не пил здувають тепер. Він готовий гайнути з нею до Парижа, а я, підтоптана, зв’язую йому руки. Адже ми рік як офіційно одружені…

— Аделько, ти просто ревнуєш.

Від такого звертання Адель здригнулася. Так називав її Віктор, коли виправдовував свої пізні повернення та загули. Потім він заспокоював її в ліжку. Останнім часом у нього це погано виходило.

— Сахно ще живий. І пістолет з його відбитками не стріляв. А тепер прикинь, де, коли і в кого він може стрельнути? Ревнивий чоловік, що може бути банальніше? — Адель допила горілку, подумала і вирішила, що до вечора досить. — Допоможеш, Марино?

— Ти про що?

— Є одна ідея. Розумієш, я знаю, де Віктор ховає цей пістолет. І можна провернути цікаву штуку…


м. Київ


Оглавление 1 2 3 4 5 6 7
1 ... 13 14
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Там, де поховано Адель...», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Там, де поховано Адель..."