Читати книгу - "За двома зайцями, Михайло Петрович Старицький"

Устя (заліта з кошиком і прямо у скоки).

Дивітеся, чоловіки,

Які в мене черевики!

Це ж мені панотець покупив,

Щоб хороший молодець полюбив!

А панчохи паніматка дала,

Щоб я гарна молодичка була!

Голохвостий (розпалюючись). У-х! Валяй без титулу! Стрижи! (Скида піджака і йде в танець).

Голохвостий і Устя (разом).

Устя.

Гоп, чуки! Чуки, чуки!

Гарні в мене черевики!

Бо я панського роду,

Не ходила боса зроду!

Полюбив мене дяк

Чорти батька зна як!

Купив мені черевики,

Закаблучки не так!

Голохвостий.

Черевички невеличкі,

За цілого п'ятака.

А щоб же ти, молоденька,

Вибивала тропака!

Устя й Голохвостий (разом).

Гоп, гоп! Чуки, чуки!

Гарні в мене черевики!

Бо я панського роду,

Не ходила боса зроду.

(Танцюють).

Всі. Ну й танцюють ловко. А панич як бісик! Славно!

Устя. Ху! Цур йому, утомилася! Оце я з іменин іду… Так уже частували та поштували, що й боже! Біжу вже до вас та й підскакую, а тут, чую, співи: нате ж і мій глек на капусту!

Секлита. Спасибі, що згадала мене, стареньку куму!

Голохвостий. І це кума? Та вашими кумами можна Дніпро загатити і Чорторий закидати! Єй-богу, правда!

Секлита. А бодай вам язик усох, не казавши лихого слова.

Голохвостий. Та хай всохне, чорт його бери!

М а р т а. Ну й моторний же хлопець!

Устя (до Секлити). Де ви такого вискіпали?

С е к л и т а. Гм, гм! Не скажу! Нехай вам кортить.

Голохвостий частується і хихика з міщанками.

Ті ж і Степан.

Степан (до Секлити). Поздоровляю вас із святими вашими іменинами! Дай боже всякого щастя, і благополучія, і многая літа! (Цілує руку).

С е к л и т а. Спасибі, що не забув!

С т є п а н. Де вже нам забувать!

С е к л и т а. І-і, тепер такий світ настав! (Одійшла).

Степан (поклонився всім і тихо до Галі) Здрастуйте, Ганно Івановно!

Галя. Здрастуйте! (Подає руку).

Степан (зиркнувши на Голохвостого), Чого цей ланець тут?

Галя. То, Степане, горе моє!

Степан. Як? Що таке?

Галя. Та, либонь, свата мене, а мені хоч у воду!

С т є п а н. А мати що?

Галя. То ж моє нещастя, що мати за його: багатий…

Степан. Який він багатий? Шарлатан! Його оце Йоська-жид мав у тюрму посадити.

Галя (радимо). О, невже? А він тут ману пуска.

Степан. Та я зараз так його огрію, що очманілим вискочить!

Галя. Бога ради: не чіпайте тут! Не знаєте матері? Вона так і не повірить, ще вас вижене з хати!

Ті ж і Меронія.

М е р о н і я (вся в чорнім, зап'ята в хустку по-чернечому). Поздоровляю вас з іменинами, з янголом. (Глянувши кругом). Ой як у вас весело! Ой спокуса моя! (Щось шепче).

Голохвостий (до Марти). А ето хто? Черниця?

М а р т а. Та то вона зверху тільки!

Голохвостий. Значить, бонджур, калісон, мерсі!

Ус т я. А це по-якому?

С е к л и т а (встає). Сідайте ж, сідайте! Дорогим гостем будете!

М е р о н і я. Ой боюсь гріха!

Голохвостий. Гріх у міх, спасеніє в торбу!

М є р о н і я. Ой тут ще скуситель! Пригрішеніє моє!

С е к л и т а (підносить чарку). Випийте, кумцю, гріха збудетесь.

Меронія (бере чарку). Ой лишенько! Ой гріх мій! Що ж то буде, як довідаються печерські про це гріховне зборище?

С е к л и т а. Хто там довідається? Свої! Пийте ж, не шепотіть так довго над чаркою, бо чарку нетерплячка бере: хоче в другі руки!

У с т я. Та пий у мою голову.

Меронія. Ой не видержу! Куми скушають, як ті чорти! Простибі й спасибі! (П'є),

Голохвостий (схоплюється).

Ой черничко ж моя,

Шепотушко моя,

Дай з тобою покручуся,

Коли ласка твоя! (Обніма і крутить її).

Меронія. Ой, ой! Отиді, сатано!

Головохвостий цілує її.

Ой пропала я! Аки геєна огненна… Хоч і на Печерськ не вертайсь! (Обтира губи).

Міщанки. Ха-ха-ха! Ну, й не шибеник оцей панич?!

Другі. Як вогонь! А гарний!

М а р т а (до Секлити). Та скажіть-бо, хто це?

С е к л и т а (одводить Марту і таємно). Я сьогодні два празника справляю: іменини й заручини! Отой красень, Голохвостий, жених моєї Галі. Капосна дівка зловила такого жениха, що мій покійний Лимар проти його як свиня проти коня.

М а р т а. Гарний, гарний!

Секлита. І багатий… Тільки, серце кумо, не кажіть нікому, бо, може, ще з того сватання весілля не буде. (Цілується і одходить до гостей).

М а р т а (кличе Устю набік). Чи ти знаєш новину? Оцей гарний панич сьогодні заручився з Галею. Тільки нікому, нікому не кажи, борони боже! Такий приказ! (Одходить між гурт).

Устя. Побий мене святий хрест, як скажу!

М е р о н і я (наближається). Про що це вона вам шептала?

Устя (тихо). Оцей панич сьогодні заручився з Галею, тільки нікому не кажи, щоб ніхто не знав, чуєш?

М е р о н і я. Ой гріх! Та мовчатиму, мовчатиму… Заціп мені язик, святий Мовчало!

Одходять і починають шептать одна одній на вухо, ті дивуються, здвигують плечима.

Степан (почувши, про що шепочуть). Ніт, так і тут! Видержать більше несила… Того й дивись, що з кулаками кинусь, краще піти! (Вголос до Секлити). Прощайте, Секлито Пилиповно!

С е к л и т а. Чого се ти? Куди?

С т є п а н. Та там робота єсть…

С е к л и т а. Та посидь ще: закуси, випий!

Степан. Спасибі, у вас і без мене багато: ми вже залишні будем!

С е к л и т а. Як знаєш… (Одійшла).

Степан (до себе). Ну, вже або виведу тебе на чисту воду, або голову провалю! (Хутко виходить).

Ті ж без Степана.

С е к л и т а. Що се ми сидимо, пхаємось коло столу, мов вівці! Сядьмо, куми, долі!

Деякі. А сідаймо, сідаймо, бо вже деякі на стуль-ці не всидять!

С е к л и т а. Пидоре! Давай килима! Простилай долі столи ті одсовуй к бісу!

Пидора стеле килима, Марта бере стільця і ставить посередині.

Устя. Ви, свята імениннице, сідайте