Читати книгу - "Отелло, венеціанський мавр, Вільям Шекспір"

Ладен зректися навіть і хрещення,

Всіх знаків і всіх символів спасіння.

Вона так полонила серце мавра,

Що все зв’язати й розв’язати може,

Й щоразу, тільки-но спаде на думку,

Вона крутити може ним як схоче,

І богом стать над слабкістю його,

Й зробити все, чого лиш забажає.

Хіба ж я лиходій, коли пораду

Дам Кассіо - мов на добро йому?

О духи пекла всі! Коли чорти

Щонайчорнішу справу затівають -

В небеснім, світлім образі спочатку

З’являється вона. Так я тепер:

В той час, коли отой мій чесний дурень

Попросить допомоги в Дездемони,

Вона ж почне про те благать Отелло,-

Я краплями вливатиму отруту

У вухо мавру: нашепчу йому,

Що Кассіо потрібен їй для блуду.

І чим сильніш вона просити стане

За Кассіо, тим буде менш довіри

До неї в мавра. Так зроблю я дьоготь

З чесноти; з добрості сплету тенета

І всіх обплутаю.

Входить Родріго.

Ну що, Родріго?

Родріго

А те, що в цьому полюванні я наче той собака, якому не дають полювати, а тільки все на прив’язі держать. Мої гроші майже всі розійшлися. Сьогодні вночі мені добре полатали боки. Якщо так піде далі, то я придбаю тільки досвід за всі мої труди і повернуся до Венеції, трохи набравшись розуму, але зовсім без грошей.

Яго

Як прикро це, коли нема терпіння!

Чи ж можна рану вигоїти вмить?

В нас діє розум наш, а не чаклунство,-

Ти знаєш сам; а розум наш чекає,

Коли настане слушний час. Хіба

Це все не йде на добре? Що ж! Тебе

Ударив Кассіо, а ти за це

Його з посади скинув за дрібничку.

Усе росте і визріва на сонці,

Та перший цвіт дає і перший плід.

Ще трохи почекай! Клянусь хрестом! -

Вже почало світати. Справи й втіхи

Скорочують нам час. Іди додому,

Туди, де квартируєш; геть, кажу!

Довідаєшся скоро про новини.

Ну, то іди ж!

Родріго виходить.

Попереду два діла.

Емілія за Кассіо хай просить

Дружину мавра,- я її намовлю.

А я тим часом

Кудись відкличу мавра і, як буде

Сам Кассіо благати Дездемону,-

Вернуся з ним, щоб разом їх застукав.

Це найпевніший шлях. Мерщій за діло!

Покіль гаряче - куй залізо сміло!

(Виходить)

Кіпр. Перед замком.

Входять Кассіо та кілька музикантів.

Кассіо

Синьйори, грайте тут. Я заплачу

За труд ваш. Щось коротке... Генералу

Проголосіть ви на добридень туш!

Музика.

Входить блазень.

Блазень

Гей, маестро, чи не побували часом ваші інструменти в Неаполі, що вони так гугнявлять? 8

1-й музикант

Як, синьйоре, як?

Блазень

Адже ж це духові інструменти, вибачте на слові?

1-й музикант

Звичайно, духові, синьйоре.

Блазень

О, виходить, це ті, що під хвостом?

1-й музикант

Як то під хвостом?

Блазень

Точнісінько так, як багато відомих мені духових інструментів. Проте ось вам гроші, маестро. Генералові так сподобалася ваша музика, що він просить вас зробити ласку і припинити цей гармидер.

1-й музикант

Гаразд, синьйоре, ми більш не будемо.

Блазень

Якщо ви маєте таку музику, якої можна не чути, то починайте її знову, а отакої, як то кажуть, надто чутної музики не полюбляє наш генерал.

1-й музикант

Такої музики ми не маємо, синьйоре.

Блазень

Тоді ховайте ваші дудки в торби і забирайтеся! Зникайте в повітрі, щоб і духу вашого тут не було! Забирайтеся геть!

Музиканти виходять.

Кассіо

Ось послухай, мій любий друже!

Блазень

Ні, я не слухатиму вашого любого друга, я послухаю вас.

Кассіо

Будь ласка, кинь гратися словами. Ось маєш золотого! Якщо та дама, що її приставлено до генералової дружини, вже встала, то перекажи їй, що є тут такий Кассіо і він просить її приділити йому кілька хвилин для короткої розмови. Ти можеш це зробити?

Блазень

Вона вже встала, синьйоре, і якщо вона схоче, то я її сюди приставлю.

Кассіо

Іди ж, мій друже.

Блазень виходить.

Входить Яго.

О, як вчасно, Яго!

Яго

А ви ще й досі не лягали?

Кассіо

Ні.

Адже ж на світ вже почало займатись,

Як розійшлись ми... Щойно я послав

По вашу жінку, Яго,- попрошу,

Щоб помогла мені до Дездемони

Достойної добитись.

Яго

Зараз я

Пришлю її до вас, а сам подбаю,

Як віддалити мавра, щоб вільніше

Ви розмовляли.

(Виходить)

Кассіо

Сердечне вам спасибі! Ще ніколи

Такого не стрічав я флорентійця

Ласкавого і чесного, як він.

Входить Емілія.

Емілія

Добридень вам, заступнику предобрий!

Шкодую я, що, маєте ви прикрість.

Проте все буде добре! Генерал

З дружиною розмову мав про вас;

Вона за вас так гаряче просила,

А мавр їй відповів, що той, кого

Ви ранили, синьйоре, має тут,

На Кіпрі, добру славу та рідню

Могутню, і тому не міг інакше

Вчинити він; одначе він вас любить,-

А це найкраща запорука в тому,

Що візьме знову вас до