Читати книгу - "Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський"

Згідно авестійським текстам, предки сучасних людей білої раси пов’язують свою містичну передісторію із сузір’ям Великої Ведмедиці. При цьому особливо виділялися друга від краю «ковша» зірка Міцар і та, що знаходиться поряд з нею, ледь видима неозброєному оку, зірка Алькор (їх розглядали як коня та вершника на ньому).

Найважливішого значення в зороастризмі набуває святість природних стихій (вогонь, вода, повітря та земля), як творінь єдиного Бога і які входять до дев’яти головних основ релігії. Згідно з вченням Авести, Світло є зримим образом Бога в буденному житті. Тому поклоніння світлу завжди було спрямоване на схід. Головним натільним символом прибічників вчення Авести являється зшита з одного куска тканини пов’язка на стегнах, яка нагадує фартух. Головним символом був палаючий вогонь, який ніколи не гасне в храмі, як і у нас, світло свічок, означає початок всіх робіт. Головним моральним правилом було: «Щасливий той, хто бажає щастя іншим».

Ведський хрест існує практично у всіх стародавніх релігіях і культурах. В «Слов’янсько-арійських ведах» старовірів зірка Інглія, яка складається з трьох трикутників, повністю співпадає з Масонською зіркою.

Ведський двоголовий орел, птиця Рухх, — стародавній прадід Масонського орла відбитий на прапорі, який астронавт Базз Олдрин встановив на Місяці.

Великого значення в релігійних схемах Майя, які зображені в епічних переказах Пополь Вух, має символізм Сонця, Місяця, Вогню, Води та Землі. Ритуал «Дім випробовувань» записаний в цих описах майже повністю відповідає втаємниченню першого градуса.

Стародавні релігійні тексти описують життя людей в доісторичний період і подають свою історію походження Землі, людей та катастроф, які спіткали людство. Але в багатьох із них закладені ті паростки символізму та екзотерії, які ми намагаємось пізнати в період наших праць. Стародавні релігійні артефакти підтверджують існування у минулому п’яти стародавніх народів, які мешкали на землі. Звичайно, час, геологічні та кліматичні зміни супроводжувались Великим переселенням народів. Але, кожна з п’яти прадавніх рас Землі внесла свій внесок у загальну культуру людства.

Так, блакитна раса (згідно з Ведами) дала людям систему чисел, а також науковий аналіз. Жовта раса (описана у Пополь Вух) принесла вчення про гармонізацію часу та простору, практику здогадок (мантику). Завдяки чорній расі людство дізналося про тантричні та багато магічних практик. Червона раса дала нам вчення про трансформацію речовини — алхімію та медичні знання. Внесок в культуру людства білої раси, про яку вказується в Авесті, — це вчення про космічний закон, про протистояння світла та темряви та про перемогу світла над темрявою.

Джерелами майже всіх точних наук, які сьогодні відомі людству, являються частиною прадавніх храмових культур. І хто знає, може пізнання символізму стародавніх традицій дасть нам ті знання, які ми втратили споруджуючи матеріалістичний світ.

Головне, що дає сучасному людству історія та археологія, — це система стародавніх символів. Ці символи взаємодіють за законами легенд, породжуючи образи. Образи складаються в містерії. Містерії породжують храмове служіння. Храмове служіння з часом стає науковим знанням. Так виникли: теорія чисел (в минулому — храмові надписи Стародавньої Індії) та геометрія (містерії Піфагора), алгебра (прообразом якої є Кабала), хімія (згадаємо алхімію, так активно практикуючу в Стародавньому Єгипті) та, безперечно, медицина (яка виникла на основі обрядів бальзамування та муміфікування).

1717 рік для кожного із нас видатний. Але я впевнений, що історія братства заглиблюється своїм корінням у добіблійні часи. Відомий вавилонський історик Бероссус, спираючись на відомості шумерських авторів, датованих другим тисячоліттям до н. е., писав наступне: «І тоді вони написали свої знання на двох кам’яних колонах, щоб люди змогли оволодіти ними після потопу…»

Мабуть, так і відбувається….

…«Масонство справді є релігійна інституція; і на цьому ґрунті переважно, але не тільки Масонство є релігією, яка має бути захищена»…

Перші враження від ініціації

Все мало і має свій початок…

…Батько повернувся з війни інвалідом… Однак відмовився від пропонованих йому «легких» робіт. Він став каменярем, заготовляв камінь для господарських потреб. Трудодень — кубометр… Мені було шість, коли мати почала доручати мені носити йому обід. Отоді я вперше побачив, як батько обробляє камінь. На моїх очах багатотонний кам’яний велет за допомогою маленького молотка (не молота!) перетворювався у ті кубометри… Це — моя пам’ять, моє дитинство, і моя школа, де кожен камінець ніби вистилав ту бруківку-дорогу, благословенну моїм батьком…

…Отримав педагогічну освіту, працював за фахом, однак почало спадати на думку, що сама освіта якось дивовижно обмежена, ніби кудись навмисне закрита дорога. Почав шукати шляхи самовдосконалення, приступив до вивчення психології та богословських наук (у пам’ять свого діда-священника). На філософський факультет університету прибув у свої немалі вже роки для того, аби перевірити надумані мною теорії, боячись, по суті, схибити чи й навіть божевілля.

Так, Фалес, Геракліт, їх архе[27] оволоділи мною на довгі роки… Поступово зрозумів, що профанний світ має свої принади, але «попіл Клааса стукав та стукав у моє серце», штовхаючи кудись, у незвідане…

Найбільшим своїм здобутком вважаю знайомство з основами деїзму, чи символічного (філософського) мулярства, де відшуковував особливі пункти власної незгоди — так звані втаємничені коди. Їх декодуванням і займався. В аспірантурі вже продовжив вивчення теорії пізнання…

Багато років свого життя присвятив вивченню давньоіндійських Вед, давньогрецького Міфу, Біблії, відкривши, по суті, єдину істину: вони ведуть мову про одне і те ж. Цим і зайнявся…

Визнаю: навіть «під пов’язкою» мене