Читати книгу - "Врятувати неможливо забути, Ксенія Мур "

 - Ставлю всі свої гроші на те, що вони вже щось начудили.  - поруч зі мною сіла Ділар.

 - Ти ставиш їх тому, що думки читаєш і вже точно впевнена, що вони щось накоїли.  І швидше за все, навіть знаєш що.

Ділара посміхнулася і пограла бровами.

 - Зате я завжди в курсі всіх пліток.  І, наприклад, знаю, що когось сьогодні в кабінет до куратора супроводжував дуже красивий староста.  Будь обережна, на нього багато хто свої рученята наманікюрені хочуть накласти.

Мені було якось все одно, хто там чого хоче.  Я не думаю, що староста зверне на мене увагу.  Хоча варто визнати, він дійсно гарний і повністю в моєму смаку.

 - Давай снідати, у нас медитації першою парою.  - відгукнулася я.

В аудиторію ми увійшли по третьому дзвону.  Я вибрала собі місце в середині, завжди вважала за краще не відсвічувати.  На перших місцях зазвичай сидять кращі учні, на задніх - хто не вчив.  Ставлення до них було відповідне.

У дошки стояла професор, вельми миловидна жінка.  Вона випромінювала спокій і умиротворення.  Легка посмішка, розслаблена поза.

-Добрий день, студенти!  - трохи простягаючи голосні, звернулася вона до нас.  - Мене звуть професор Валіос.  Впевнена, вас дуже цікавить навіщо вам медитації.  Цей курс триває лише перший семестр, але для вас він дуже важливий.  Тут ви навчитеся контролювати свої емоції, використовувати медитацію для відновлення і розуміння своєї сили.  Без контролю вам буде складно працювати з ментальними практиками, а вони вкрай важливі для вас.  Сьогодні я дам вам лише трохи теорії і кілька вправ, які ви самостійно повинні будете виконати перед сном.  Що ж, приступимо.

В принципі, заняття було інформативне.  Подача матеріалу у професора цікава, все зрозуміло і запам'ятовується легко.

Взагалі навчальний день пройшов непогано.  Фізичний розвиток для мене не був чимось новим, я спокійно проходила смуги перешкод.  Але були і ті, хто в кімнати буквально повзком добирався.  Наприклад, Ділара.  Виявляється, у неї подібного предмета ніколи не було і їй поки складно.  А професор поблажок нікому не давав, все твердив про взаємодію магії і тіла.  Якщо тіло здорове, треноване, то і магія тече легше, енергоємне чаклунство виходить сильніше і не таке знесилююче.

Але найголовніше і довгоочікуване було попереду.  Я нарешті можу спокійно пошукати потрібну інформацію.  Так що мій шлях лежав в бібліотеку.  І нехай я пропущу обід, але це того вартувало.

Як я і передбачала, в цей час тут було практично порожньо, багато студентів зараз в їдальні.

Я озирнулася на всі боки, мені б каталог знайти.  Не можу ж я шукати все самостійно, це займе вічність.  А бібліотекаря, як на той гріх, ніде не було видно.

 - Потрібна допомога?

До мене підійшов той самий староста.

 - Я шукаю бібліотекаря.

 - Його тут немає, як такого.  Саме тому в бібліотеці чергують старости, щоб допомогти розібратися в системі пошуку книг.  Йдемо.

Він провів мене до центрального столу, на якому стояла гадальна куля.

Я спантеличено подивилася на хлопця.

 - Гадальна куля?

 - Це пошуковик.  - з легким смішком пояснив він.  - Простягни руку і скажи ключові слова для пошуку.  Тільки сформулювати треба якомога точніше, інакше до тебе прилетить половина бібліотеки.

Ключові слова?  Добре спробуємо.

Витягла руку, дала невеликий магічний імпульс і вимовила:

 - Дар королівської династії світу Расін.

Погляд старости став зацікавленим, немов він вперше мене побачив.

 - Не виходить.  - розчаровано пробурчала я.

 - Або тут немає такої інформації.  Але все ж почекай, не поспішай давати новий запит.

І він мав рацію, через хвилину на стіл опустилася книга.

 - Взяти її можна тільки на три дні.  Бачиш, на корінці синій квадрат?  Червоний означає, що працювати з книгою можна тільки в читальному залі.  Жовтий - на добу взяти, зелений - на тиждень.  Ні скопіювати, ні передати в чужі руки неможливо.  У бібліотеку вона повернеться самостійно.  Як тебе звати?  - несподівано запитав староста.

Я навіть розгубилася, а серце зрадливо здригнулося.  Цього ще не вистачало!  Ніяких романтичних переживань, вистачить з мене такого щастя!

 - Студентка Лібор.

Він посміхнувся і простягнув мені руку.

 - Дуже приємно, студентка Лібор!  Я Айтварас, можеш звати мене просто Айт.  Якщо потрібна буде допомога - звертайся!

У відповідь я тільки кивнула, взяла книгу і пішла.  Не озираючись і не прощаючись.