Читати книгу - "Мистецтво війни"

Планування не таке вже й важливе для продуктивної дії, як люди думають. Для прикладу можна згадати випадок, який стався з малим угорським загоном під час військових манев­рів у Альпах. Їхній молодий лейтенант надіслав розвідувальний підрозділ в крижану дику місцевість. Пішов сніг. Сніжило два дні, підрозділ не повертався. Лейтенант був добряче наляканий, переживаючи, що послав людей на вірну смерть. Однак на третій день підрозділ повернувся. Де вони були? Як знайшли­­ дорогу назад? «Так, — сказали вони, — ми думали, що заблукали, уже чекали кінця, але один з нас знайшов у кишені мапу. Це нас заспокоїло. Ми розбили табір, перечекали хуртовину, а тоді з допомогою мапи знайшли потрібні координати. І ось ми тут». Лейтенант глянув на мапу і, на свій великий подив, побачив, що то мапа не Альп, а Піренеїв.

Що ж може бути важливіше за планування? Інколи людина здатна мислити магічно, тобто переборювати власну нерішучість вірою в мапу, талісман, у позитивне передбачення чи пророцтво. Талановитий лідер завжди використовує ці психологічні прийоми та забобони, щоб мотивувати людей. Наполеон, як відомо, шукав не тільки добрих генералів, але й щасливих. Інколи потрібне саме щастя, іноді щасливий випадок чи Боже провидіння, а ще інколи — демонстрація управління долею, як от у випадку з Гордієвим вузлом і Александром Македонським.

Кажуть, що на півдні Китаю живе маленька та метка тваринка, подібна до леопарда, але надто вже маленька, щоб її з ним порівнювати. Вона зазвичай сидить на високому дереві і любить стрибати згори на здобич, їй абсолютно все одно, хто там іде внизу. Навіть якщо тигр біжить — вона cтрибає на нього, чіпляється за хвоста, а згодом — і за зад... Тигр починає бігти, як ошалілий, крутить хвостом, але нічого вдіяти не може. Тварина, що вчепилася тигрові в сідниці, дуже добре розуміє одне: треба знати місце своєї переваги і сили, тоді можна здолати навіть тигра.

Тому нездоланну армію можна порівняти з протиставленням ста мір ваги та однієї, а подолане військо — це як одній мірі ваги переважити сто. Вдалим є позиціонування, коли тріумфальне військо, спрямовуючи своїх бійців на баталію, може уподібнитися гірському потоку, що розірвав греблю й падає з великої висоти (Сунь-дзи, частина 4).

Властивостi сили: м’якiсть, швидкiсть i цiлiснiсть

Принципи використання військ подібні до води — це їй властиво уникати висоти й текти донизу.

Звитяжні війська ухиляються від сили й нападають на слабкість. Як вода скеровує свою течію відповідно до особливостей суходолу, так і армія плекає свою вікторію згідно з властивостями ворога (Сунь-дзи, частина 6).

Однією з найкращих ілюстрацій такого підходу є стратегія компанії Toyota — використання гнучких виробничих ліній, що легко можуть бути переконструйовані під нову модель автівки.

Тому найвищий стандарт використання військ полягає у відсутності позиції. Навіть найглибше інфільтровані шпигуни не можуть виявити твоїх позицій, а найбільший мудрець не годен знайти шляхів проти твого війська. Перемоги, що її здобуто завдяки пристосуванню до обставин супротивника, військо ніколи не осягне; всім відомо, що я зробив, аби перемогти, але ніхто не знає, які методи та стратегії я застосовував.

Тому виграшних стратегій ніколи не повторюють, їх пристосовують відповідно до нескінченно змінних ситуацій (Сунь-дзи, частина 6).

Тим-то військо ніколи не має стабільної позиції та форми. А особу, що перемагає, вивчивши прикмети недруга, вважають божественною (Сунь-дзи, частина 6).

Згайдаймо Дарвіна, який сказав, що в боротьбі за виживання найсильніші залишають позаду конкурентів за рахунок того, що краще пристосовуються до середовища.

Тому Toyota завжди пускає всіх охочих подивитись на виробничі лінії. Всі начебто й бачать, що відбувається, за рахунок чого досягається результат ефективності й адаптивності компанії, але відтворити це — неможливо. Експерти говорять, що поведінкові патерни ката невидимі, вони не описані в жодних інструкціях, і потрібно багато часу, щоб їх осягнути. Все згідно з Сунь-дзи.

① Критичні аспекти Toyota — невидимі. Практики, інструменти, принципи видимі, а управлінське мислення і звички — ні. Логіку виробничих принципів і практик важко збагнути без розуміння фундаментальної логіки Toyota. Але навіть люди, які працюють у Toyota, не можуть чітко зартикулювати цю логіку. У Сунь-дзи цей принцип звучить так:

Мистецтво генерала полягає в тому, щоб ніхто не знав, про що він думає. Він має бути суворим і вельми організованим, здатним приховувати інформацію від простих бійців і старшини, аби вони нічого не знали про його стратегію.

Генерал повинен змінювати стратегії та місце розташування табору, водити військо манівцями, аби солдати не зрозуміли його задумів (Сунь-дзи, частина 11).

② Неможливо зрозуміти принципи Toyota і через обернений інжиніринг, оскільки в цьому випадку ми побачимо лише рішення певного відтинку часу, а Toyota постійно вдосконалює і змінює свої процеси і продукти. Отже, патерни постійного вдосконалення, які працюють на компанію, і є тим незбагненним елементом.

③ Неможливо зробити це успішно, якщо ми намагаємось провести реінжиніринг, але не розуміємо своєї цілі і не маємо інструментів адаптації. За Сунь-дзи, такі інструменти адаптації мають властивості води, що пристосовується до умов місцевості. Крім того, вода за великої маси має властивість проривати греблі, тобто створювати проривні можливості.

Що більшу критичну масу ти побудуєш, то вища імовірність формування пакету пропозицій, який працюватиме.

Є не більше, ніж п’ять головних нот, але їхні зміни і транс­формації неможливо переслухати; є не більше п’яти основних кольорів, але відтінки, породжені їхніми змінами й трансформаціями, годі сприйняти зором; основних смаків — не більше ніж п’ять, проте утворені завдяки їхнім змінам і трансформаціям присмаки переважають кількість тих, що їх можливо відчути. У будь-якому протистоянні маємо в арсеналі тільки прямі й непрямі стратегії, але їхні зміни й трансформації — безмежні. Непряме та пряме підтримують і підсилюють одне одного так само, як коло без початку й кінця. І кому до снаги їх вичерпати? (Сунь-дзи, частина 5).

Американський актор-гуморист Вілл Роджерс сказав: «Потрібно постійно рухатись, навіть якщо ти дістався правильного шляху. Тебе переїдуть, якщо ти сидиш. Один з моїх друзів часто повторює приказку, що коли ти прокинувся — вставай і біжи, ніколи не зупиняйся, життя покаже — хижак ти чи жерт­ва, але ти все одно