Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Артеміс Фаул. Код вічності, Йон Колфер 📚 - Українською

Читати книгу - "Артеміс Фаул. Код вічності, Йон Колфер"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Артеміс Фаул. Код вічності" автора Йон Колфер. Жанр книги: 💙 Дитячі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 60
Перейти на сторінку:
в невеличкій рако­вині.

— Не такий уже й розумний, коли не може втри­матися подалі від неприємностей. Повірити не можу, що я це роблю. Тригодинне зцілення. Це вперше.

— Фактично, це двохвилинне зцілення, якщо мо­зок заморозили відразу ж. Але...

— Але що? — спитала Холлі, витираючи руки рушником.

— Але охолодження впливає на біоритми тіла й на магнітні поля — такі речі навіть Народ повніс­тю не розуміє. На кону не лише шкіра і кістки. Ми навіть уявлення не маємо, як така травма могла вплинути на Батлера.

Холлі сунула голову під камеру.

— Думаєш, я правильно вчинила, Фоулі?

— Був би в нас час на дискусію, Холлі! Але з кож­ною секундою наш старий друг утрачає клітини моз­ку. Я розмовлятиму з тобою весь час. По-перше, по­трібно оглянути рану.

Холлі прибрала кілька пакетів із льодом, розстеб­нула срібний костюм. Вхідний отвір від кулі був ма­леньким, чорним, навколо нього запеклася кров —- немов перед нею був бутон троянди.

— У нього не було жодних шансів. Прямо під сер­це. Зараз збільшу.

Холлі наблизила візора і за допомогою фільтрів збільшила рану Батлера.

— Туди потрапили якісь волокна. Кевлар, я б ска­зала.

Фоулі аж застогнав.

— Цього нам бракувало. Ускладнення.

— А яка різниця, є там волокна чи ні? І зараз не час для жаргону. Поясни простою гномською.

— Добре. Хірургія для дилетантів, так би мовити. Якщо ти засунеш свої пальці в рану, магія відтворить клітини Батлерового тіла разом із новими волокна­ми кевлару. Він лишиться мертвим, але цілком куле­непробивним.

У Холлі напружилася спина.

— Що ж мені робити?

— Потрібно зробити нову рану і впустити магію через неї.

«Чудово,— подумала Холлі,— нова рана. Просто пошматувати старого друга».

— Але ж він твердий, як скеля.

— Тож доведеться трошки його розтопити. Ско­ристайся «Нейтрино-2000», вистав найменший ре­жим, але не дуже довго. Якщо мозок прокинеться раніше, ніж нам потрібно, йому кінець.

Холлі витягла «Нейтрино», переключила на міні­мум.

— Куди направляти заряд?

— З іншого боку грудної клітки. Приготуйся до зцілення; тепло розповсюджується швидко. Батлера потрібно зцілити до того, як до мозку дістанеться кисень.

Холлі направила лазера на груди охоронця. 

— Скажи хоч щось.

— Трохи ближче. Десь із п’ятнадцяти сантиме­трів. Тримай дві секунди.

Холлі підняла візора, кілька разів глибоко вдих­нула. «Нейтрино-2000» виконує роль медичного інс­трумента. Хто б таке подумав?

Холлі натиснула на курок один раз. Іще одне натискання, і активується лазер.

— Дві секунди.

— Так. Поїхали.

Клац. Із дула «Нейтрино» вирвався помаранчевий промінь концентрованого тепла і увійшов у груди Батлера. Якби охоронець був притомним, він би вже відключився. Відтаяв акуратний кружечок льоду, пара піднялася до стелі й осіла конденсатом.

— А тепер,— наказав Фоулі, і голос у нього мало не зірвався від напруги,— звузь промінь і сфокусуй його.

Холлі вправно змінила настройки лазера великим пальцем. Якщо промінь звузити, він стане більш по­тужним, але лазер необхідно сфокусувати, аби не розрізати Батлерового тіла.

— Виставлю п’ятнадцять сантиметрів.

— Добре, але поквапся; тепло поширюється.

Шкіра на грудях Батлера повернула свій колір, лід по всьому тілу почав танути. Холлі знову натиснула на курок. Цього разу вона зробила надріз у вигляді півмісяця. Із рани виступила єдина краплина крові.

— Не тече,— завважив Фоулі.— Добре.

Холлі опустила зброю:

— Що тепер?

— Тепер заводь руки всередину і випускай туди всю свою магію, до останньої краплини. Не просто спостерігай, як вона витікає, а штовхай її туди.

Холлі скривилася. Ця частина їй ніколи не подо­балася. Байдуже, кілька разів вона вже проводила зцілення, їй було дуже неприємно совати пальці до нутрощів інших. Вона склала великі пальці разом і засунула їх до рани.

— Зцілися,— видихнула вона, і по пальцях поте­кла магія.

Над раною зметнулися блакитні іскорки, немов за горизонт падали зорі.

— Іще, Холлі,— сказав кентавр.— Іще трохи.

Холлі напружилася. Магія спочатку потекла гус­тим потоком блакитних іскор, але скоро сповільни­лася.

— Ну от,— ледь вимовила Холлі.— Майже нічого не лишилося на захист по дорозі додому.

— Тоді,— наказав кентавр,— відійди, доки я тобі не скажу. Тому що зараз і небу буде гаряче.

Холлі відступила до стіни. Якусь мить нічого не відбувалося. Раптом Батлер вигнувся, мало не підстрибнув. Холлі почула, як захрустіли хребці.

— Зцілення почалося,— схвально сказав Фоулі.— Це найлегша частина. 

Батлер знову впав у камеру, зі свіжої рани бризну­ла кров. Магічні іскорки переплелися, на грудях чо­ловіка утворилося щось на кшталт вібруючої решіт­ки. Батлер підскакував на ношах, немов горох у брязкальці. Магія почала змінювати атоми. Над ті­лом наче туман завис — то через пори виводилися токсини. Кірка льоду навколо тіла відразу ж розта­нула, і краплини води осіли конденсатом на стелі. Пакети з льодом лопалися, як повітряні кульки, кристали розліталися по всій кабіні. Холлі немов опинилася в центрі різнокольорової грози.

— Залазь туди! — крикнув у вухо Холлі Фоулі.

— Що?

— Залазь до камери. Магія піднімається по хреб­ту. Ти маєш тримати його голову нерухомо, щоб усі пошкоджені клітини відновилися. А якщо вже вони зціляться, назад повернути не можна.

Клас, подумала Холлі. Утримати Батлера нерухо­мим. Жодних проблем. Вона підійшла ближче, по візору заторохкотіли кристалики.

Тіло людини здригалося в камері, оповите хма­рою пари.

Холлі поклала долоні на скроні Батлера. Вібрації передалися до її рук, а скоро затрусилося і все тіло.

— Тримай його, Холлі. Тримай!

Холлі нахилилася до камери, навалилася на голо­ву охоронця всією своєю вагою. Але вона навіть не могла зрозуміти, допомогло це чи ні.

— Ну, починається! — сказав їй у вухо Фоулі. — Приготуйся!

Магічні іскри добігли до Батлерової шиї, пере­йшли на обличчя. Блакитні спалахи дісталися до очей, помандрували по оптичних нервах просто в мозок. Очі Батлера розплющилися, завертілися в різні боки. Рот також не лишився осторонь. З язи­ка злетіла довга низка слів різними мовами, і жодне з них не мало значення.

— Мозок перевіряє систему,— пояснив Фоулі.— Просто аби переконатися, що все в робочому стані.

Кожен м’яз, кожен суглоб напружувався до межі, здригався, розтягувався, вивертався. Волосяні фолі­кули почали працювати з неймовірною швидкістю, і за хвилину виголений череп Батлера вкрився густою гривою волосся. Короткі нігті перетворилися на ти­грячі кігті, підборіддя заросло кошлатою бородою.

Холлі ледь трималася. Мабуть, саме так почува­ються ковбої на родео, коли намагаються приборка­ти якогось дикого бичка.

Нарешті іскри розсіялися, злетіли в повітря, як над вогнищем. Батлер заспокоївся. Тіло лежало за п’ятнадцять сантиметрів від води. Дихання було

1 ... 13 14 15 ... 60
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Артеміс Фаул. Код вічності, Йон Колфер», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Артеміс Фаул. Код вічності, Йон Колфер"