Читати книгу - "Кодекс України про адміністративні правопорушення : Науково-практичний коментар"

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

[У частину другу статті 131 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 р.]

[У статтю 131 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 316-ХІ від 29.05.85 p., № 7542-ХІ від 19.05.89 p., № 1369-ХІ1 від 29.07.91 p., № 1818-ХІІ від 15.11.91 p.; Законом України № 3785-ХІІ від 23.12.93 p.]

Об’єктом цих правопорушень є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і на річковому транспорті та маломірних судах.

Об’єктивною стороною правопорушень, передбачених коментованою статтею, є ухилення осіб, визначених у диспозиції цієї статті, від проходження огляду на стан сп’яніння. Обов’язковість такого огляду встановлена низкою нормативних актів, зокрема, Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп’яніння в заклади охорони здоров’я та проведення огляду з використанням технічних засобів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства юстиції України від 24.02.1995 р. № 114/38/15-36-18. Згідно з чинним законодавством України вчинення адміністративного правопорушення громадянином, який знаходиться у стані сп’яніння, може бути визнано обставиною, що обтяжує відповідальність. Відповідно до вимог ст. 266 КпАП, водії, судноводії та інші особи, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані сп’яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами. Встановлення у правопорушника стану сп’яніння здійснюється на підставі його огляду, який проводиться згідно з вимогами зазначеної Інструкції працівниками міліції з використанням індикаторних трубок «Контроль тверезості» або інших спеціальних технічних засобів та(або) працівниками медичних закладів. Проведення огляду на стан сп’яніння водіїв, судноводіїв та інших осіб, які керують транспортними засобами, річковими і маломірними судами з ознаками сп’яніння, а так само зазначених осіб, незалежно від наявності ознак сп’яніння, учасників дорожньо-транспортних пригод, внаслідок яких постраждали громадяни, є обов’язковим. Щодо проведення огляду на стан сп’яніння - див. коментар до ст. 130 КпАП.

Суб’єктивною стороною правопорушень, передбачених коментованою статтею, є наявність прямого умислу.

Суб’єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 коментованої статті, може бути судноводій, ч. 2 - будь-яка особа, що не має права керування плавучими засобами.

Самовільне використання з корисливою метою транспортних засобів, машин чи механізмів, що належать підприємствам, установам, організаціям, -

тягне за собою накладення штрафу на громадян від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на водіїв транспортних засобів - накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.

[У частину першу статті 132 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97p.]

[У частину першу статті 132 внесено зміни згідно із Законом України № 2350-ІІІ від 05.04.2001 p.]

Зберігання транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, поза встановленими місцями їх стоянки -

тягне за собою попередження або накладення штрафу на водіїв чи посадових осіб, відповідальних за зберігання і використання транспортних засобів, у розмірі від 0,5 до одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

[У частину другу статті 132 внесено зміни згідно із Законом України № 55/97-ВР від 07.02.97 p.]

[Частину другу статті 132 доповнено згідно із Законом України № 2350-ІІІ від 05.04.2001 p.]

[У статтю 132 внесено зміни згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 2444-ХІ від 27.06.86 p., № 1369-ХІІ від 29.07.91 р., № 1818-ХІІ від 15.11.91 р.; Законом України № 3785-ХІІ від 23.12.93 p.]

Об’єктом правопорушень, передбачених коментованою статтею, є суспільні відносини у сфері управління.

Об’єктивна сторона правопорушень, передбаченого ч. 1 коментованої статті, полягає у самовільному використанні з корисливою метою транспортних засобів, машин чи механізмів, що належать підприємствам, установам, організаціям, або зберіганні транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, поза встановленими місцями їх стоянки. Самовільне використання - це відкрите, тайне або шляхом обману використання зазначених у диспозиції засобів без отримання дозволу посадових осіб, до компетенції яких належить контроль за використанням цих засобів. Транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Цей термін поширюється на автомобілі, трактори, тролейбуси, трамваї, мотоцикли, та інші самохідні машини і механізми (сільськогосподарські, дорожні, будівничі тощо). Механізм розуміється як пристрій, що виконує різноманітні операції або дії (електронасос, електродвигун тощо).

Обов’язок забезпечення збереження транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, може бути покладений на водіїв цих засобів або посадових осіб (начальників гаражів, транспортних цехів тощо), які несуть відповідальність за збереження зазначених засобів.

Суб’єктивна сторона цього правопорушення полягає у наявності прямого умислу.

Суб’єктом правопорушення може бути будь-яка особа, зокрема, водії транспортних засобів та особи, в управлінні яких є ці транспорті засоби.

Порушення правил перевезення небезпечних речовин або предметів ручною кладдю на залізничному транспорті -

тягне за