Читати книгу - "Копальні царя Соломона. Прекрасна Маргарет"

Тиждень, який виторгувала Маргарет, минув. Усе було готове. Інеса показала Морелла листи його нареченої до батька й до Пітера Брума та їхні відповіді, схвильовані й благальні. Та були й інші відповіді, про які Морелла і не підозрював.

Настав нарешті день, коли на подвір’ї напоготові стояли гарні коні, там же юрмилася охорона. Кастелл і Пітер, перевдягнуті в мавританський одяг, очікували під вартою в одній із кімнат неподалік. Бетті, теж одягнута як мавританка, під густою вуаллю, стояла перед маркізом, до якого привела її Інеса.

— Я прийшла повідомити вам, — промовила вона, — що через три години після того, як сяде сонце і ми проїдемо під вікном моєї кузини та хазяйки, вона буде готова стати вашою дружиною. Але якщо ви потурбуєте її до того, вона ніколи вже не буде вашою дружиною.

— Я скоряюсь, — відповів Морелла. — Сеньйоро Бетті, я перед вами вибачаюсь і сподіваюсь, що ви візьмете від мене цей подарунок на знак того, що ви вибачили мені.

З низьким поклоном він вручив їй чудове намисто з перлів.

— Я візьму його, — гірко всміхнулася Бетті. — Може, воно згодиться мені для повернення в Англію. Та вибачити вам, маркізе Морелла, я не можу. І попереджаю, що в мене до вас рахунок, який я ще виставлю. Поки що перемога на вашому боці, але бог на небесах веде рахунок людської жорстокості й тим чи тим чином завжди вимагає розплати. Тепер я піду попрощатися з моєю кузиною Маргарет, а з вами я не прощаюсь, бо сподіваюся ще зустрітись.

Схлипуючи, вона опустила вуаль, яку злегка піднімала під час розмови, і вийшла разом з Інесою. їй вона прошепотіла:

— Він не захоче ще раз прощатися з Бетті Дін.

Вони ввійшли до кімнати Маргарет і замкнули за собою двері. Маргарет сиділа на низькій канапі. Поруч, сяючи сріблом і коштовним камінням, лежали її весільна фата і плаття.

— Швидше, — звернулася Інеса до Бетті.

Та зняла свій мавританський одяг та довгу вуаль, що оповивала її голову. Впадав у вічі колір її волосся, який геть перемінився — із золотавого він став темно-каштановим. Очі Бетті, обведені фарбою, теж видавалися вже не блакитними, а чорними, як у Маргарет. І, що найдивовижніше, на правому боці її підборіддя та позаду на шиї з’явилися родимки, точнісінько такі самі, як у Маргарет. Коротше кажучи, оскільки статурою вони були схожі — хіба що Бетті трішки повніша, — відрізнити їх навіть без вуалі було надзвичайно важко. Щодо зміни зовнішності Інеса була майстриня, а тут вона особливо постаралась.

Маргарет вдягнула на себе біле плаття й густу чадру, яка зовсім ховала її обличчя, а Бетті з допомогою Інеси вдяглася в чудове весільне вбрання, прикрашене коштовним камінням, що Морелла подарував з такої нагоди, сховала під вуаллю, всипаною перлами, своє перефарбоване волосся. Через десять хвилин усе було готове. Бетті встигла сховати під платтям кинджал, і дві змінені жінки розглядали одна одну.

— Час іти, — промовила Інеса.

Тоді Маргарет несподівано дала волю своїм почуттям:

— Мені не подобається цей замір! Ніколи не подобався! Коли Морелла про все довідається, гнів його буде жахливий, він уб’є Бетті. Я шкодую, що погодилася.

— Тепер надто пізно шкодувати, сеньйоро, — зауважила Інеса.

— А не можна зробити так, щоб Бетті теж виїхала? — розпачливо запитала Маргарет.

— Можна спробувати, — відповіла Інеса, — перед шлюбом, згідно з давнім звичаєм, я піднесу два келихи вина нареченому та нареченій. У келих маркіза буде дещо підмішане, бо він не повинен сьогодні ввечері надто тверезо бачити, що відбувається. Я можу приготувати це вино міцніше, так, щоб через півгодини він взагалі не знав, одружений він чи ні. І тоді Бетті, можливо, зможе втекти разом зі мною, потім приєднатися до вас. Але це дуже ризиковано, і якщо наш намір розкриють, то справа, напевно, не обійдеться без крові.

Тут втрутилась Бетті:

— Рятуй себе, кузино. Якщо чиясь кров має пролитися, то все одно нічого не вдієш. У всякому разі, не тобі доведеться розплутувати цю справу. Я не збираюся тікати від цієї людини, швидше вона утече від мене. Я маю чудовий вигляд у твоєму прекрасному платті, і я маю намір довго носити його. А тепер ідіть, ідіть швидше, поки ніхто не прийшов кликати мене. Щодо мене не журіться — я лягаю в ліжко, яке сама собі приготувала, а коли справа дійде до найгіршого, в моїй кишені є гроші чи те, що їх замінить, І тоді ми зустрінемося в Англії. Перекажи мою любов та повагу майстрові Пітеру і твоєму батькові, якщо я їх більше не побачу, скажи їм, аби добром згадували Бетті Дін, яка завдала їм стільки горя.

Вона обняла Маргарет своїми міцними руками, кілька разів поцілувала і виштовхнула з кімнати.

Проте, коли вони вийшли, бідолашна Бетті сіла й поплакала, поки не згадала, що сльози можуть змити з обличчя фарбу. Тоді вона витерла очі, підійшла до вікна і стала чекати.

Через деякий час вона побачила шістьох маврів, які їхали верхи по дорозі до укріплених воріт. Слідом за ними на чудових конях виїхали двоє чоловіків та жінка, також у мавританському одязі. їх супроводжувало шестеро вершників. Кавалькада проїхала крізь ворота і почала підніматися по схилу пагорба. На вершині вершниця зупинилася й помахала хусточкою. Бетті відповіла на це привітання, а через хвильку вершники зникли. Бетті залишилася сама.

Ніколи ще їй не доводилося проводити такий прикрий вечір. Години через дві, коли вона стояла біля вікна, то побачила мавританську охорону, що поверталася, й зрозуміла, що