Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Сини змієногої богині 📚 - Українською

Читати книгу - "Сини змієногої богині"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сини змієногої богині" автора Валентин Лукіч Чемеріс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 140 141 142 ... 274
Перейти на сторінку:
добре був обізнаний з побутом та життям кочівників, тож і зумів усе передати з документальною, як би ми сьогодні сказали, точністю, що в поєднанні з його обдаруванням і допомогли створити шедевр! (Іноді думаєш: а раптом майстер був скіфом – ось звідки його знання скіфського побуту тощо, – а мистецтву своєму він навчився у грецьких майстрів Боспору, га? Таке не виключено.)

Є щось спільне між трьома курганами – Чортомлицьким та Солохою з Подніпров’я і Куль-Обою, що здіймався колись біля Керчі на узбережжі Керченської протоки – всі вони грандіозні із грандіозних, зведені в одному стилі (наче один і той же курганний архітектор їх споруджував), належать до найбільших степових пірамід Придніпровської Скіфії, до її найвеличніших курганів, званих царськими.

Вони найбагатші за своїм начинням (навіть попри те, що всі вони у тій чи тій мірі були пограбовані в минулому), і ці три кургани прославили Скіфію і скіфів, увійшли до всіх видань світу. І в кожному з них знайдено по шедевру: в Чортомлику – амфору, в Куль-Обі вазу (кубок), в Солосі – гребінь, і ці витвори досі не мають собі рівних. (До вищеназваних курганів за грандіозністю споруд та багатством начиння примикають інші кургани України – Огуз, Козел, Гайманова могила, Олександропільський і, безперечно, Товста Могила, що збагатила людство золотою пектораллю.)

Три найбільші кургани Скіфії мають багато спільних рис як поховального обряду, так і подібного інвентаря. Та й споруджені вони були чи не в один час. Точніше, в одну епоху (Куль-Оба – остання чверть IV, Солоха – середина IV, Чортомлик – кінець ІV ст. до н. е.). Вони ж чи не найповніше розповіли світові про те, як у причорноморських степах 2300 років тому жили скіфи.[76]


Геродот, розповідаючи про похорони скіфських владик, зазначає, що своїх царів вони ховають в «області Геррос», неподалік від дніпровських порогів (до неї буцімто 40 днів плавання від моря).

«Сьома ріка – Геррос, – пише «батько історії». – Вона відділилася від Борисфену в тому місці, доки течія його нам відома. Від того місця пливе осібно. Називається, як і той край, Геррос. Тече в напрямку моря і відмежовує країну кочівників від царських скіфів. Впадає до Гіпакіриса».

Місцезнаходження трьох рік, названих Геродотом – Пантикап, Гіпакірис і Геррос, точно й нині не встановлено (всі інші ріки, названі Геродотом, означені).

В місцевості Герри, де жив підвладний скіфам народ гери, знаходився в VІ – V ст. до н. е. головний цвинтар скіфських царів і знаті.

Нині існує багато версій щодо знаходження річки Герри і області Геррос. Є й така: вона, загадкова Геррос, насправді там була, де колись здіймалися кургани Чортомлик та Солоха – себто біля Нікополя на нижньому Дніпрі, там, де виявлено величезне кладовище скіфів. (За деякими версіями, назва загадкового народу (племені) гери походить від грецького слова «герон», що означає плести. Звідси гери – ті, хто плете. Хоча б різні вироби з лози, очерету чи соломи).

Нині всі багатства знаменитих курганів України (за винятком хіба що пекторалі з Товстої Могили) – Куль-Оби, Чортомлика, Солохи й інших, на жаль, в Росії, у її славетному Ермітажі…

Нас, простіше кажучи, пограбовано.

Відкрито і серед білого дня. І те, що в нас забрано, виставлено як своє власне…


Вже почався й триває третій десяток літ, як Україна – незалежна європейська держава (якою вона, між іншим, і була до «приєднання» її в 1654 році до Росії). Маємо вже п’ятого президента (другий посідав верховне крісло два строки підряд), але жоден з них і словом не заїкнувся про повернення Україні її скіфських скарбів, викопаних у різний час з її надр і нині виставлених в Ермітажі. А подібний прецедент у світовій практиці вже був. Коли Греція втратила незалежність і була окупована турецькими військами, англійці (за згодою султана) вивезли з афінського Акрополя 201 ящик скульптур і ті викрадені скарби згодом розмістили в Британському музеї.

Греція терпіла й терпіла таке зухвальство й нахабство, але після того, як у 1830 році була відновлена її незалежність, уряд звернувся до Англії з вимогою повернути скарби, що по праву належали грецькому народові. І знаєш, друже, що відповіли британці? А те, що, мовляв, лондонський клімат (до речі, мрячливий і вогкий) більш сприятливіший для викрадених скульптур, аніж грецький (сухий і сонячний). Правда, як милість (можливо, в насмішку?) англійці прислали в Афіни гіпсовий зліпок однієї викраденої з Акрополя скульптури – це ж треба, га?

От і думаєш… Можливо, греки самі ж і винуваті? Річ у тім, що колись їхня богиня перемоги, незрівнянна Ніка, зображувалася як прекрасна жінка з великими крилами за плечима. І ось, не мудруючи, греки подумали: перемога завжди непостійна (що загалом так), а тому перелітає від одного противника до іншого. Тож афіняни, аби Ніка раптом не могла перелетіти від них до їхніх противників, нічого кращого не придумали, як позбавили богиню крил. І безкрилою увічнили в скульптурі. Вважалося, що позбавлена «літального апарату» богиня Ніка назавжди залишилася в Афінах… Тільки то вже була не крилата богиня Ніка, а просто… просто приземлена звичайна жінка. Бодай і вродлива.

Тож іноді думається мені, що й ми, українці, теж позбавили свою

1 ... 140 141 142 ... 274
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сини змієногої богині», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сини змієногої богині"