Книги Українською Мовою » 💙 Дитячі книги » Брати-віталійці 📚 - Українською

Читати книгу - "Брати-віталійці"

259
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Брати-віталійці" автора Віллі Бредель. Жанр книги: 💙 Дитячі книги / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.
Електронна книга українською мовою «Брати-віталійці» була написана автором - Віллі Бредель, яку Ви можете читати онлайн безкоштовно на телефонах або планшетах. Є можливість скачати книгу у форматі PDF, EPUB (електронне видання), FB2 (FictionBook 2.0) та читати книгу на Вашому гаджеті. Бібліотека сучасних українських письменників "ReadUkrainianBooks.com". Ця книга є найпопулярнішою у жанрі для сучасного читача, та займає перші місця серед усієї колекції творів (книг) у категорії "💙 Дитячі книги / 💙 Сучасна проза".
Поділитися книгою "Брати-віталійці" в соціальних мережах: 

Ця книга — про братів-віталійців, про Ганзу. Якщо ти хочеш, любий читачу, глибше збагнути життя середньовічних німецьких міст, прочитай її.
Події розгортаються наприкінці XIV століття. То були часи найбільшого розквіту північної Німеччини, її міста, об’єднані в єдиний союз Ганзу, торгували з усіма європейськими країнами, ба навіть з далекими Китаєм та Персією. Проте основним тереном діяльності ганзейських купців було Балтійське й Північне моря, їхні побережжя. Десь від середини XIV століття ганзейців почали турбувати пірати. Попервах вони називали себе «братами-віталійцями», а потім «справедливцями». Хто вони — знову ж таки тобі розповість Віллі Бредель, видатний німецький письменник, що був полум’яним антифашистом, щирим другом Радянського Союзу.
Віллі Бредель написав «Братів-віталійців» у Москві, де в бібліотеці ім. Леніна знайшов старонімецькі міські хроніки. Тема була близькою Бределеві ще й тому, що він і сам колись достоту морячив. А в його повісті йдеться про людей, що жили на морі, воювали й гинули на ньому.
Більшість героїв цієї книжки — особи історичні. Клаус Штертебекер і досі живе у нам’яті німецького народу як мужній борець із кривдою та несправедливістю. Таким його малює старовинний фольклор, таким його зображує і Віллі Бредель у своїй повісті.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 2 ... 50
Перейти на сторінку:
Віллі Бредель
Брати-віталійці

А в царстві тут постав розгардіяш;

Старе й мале бунтує;

свари, чвари,

Гризня, різня, грабунки і пожари.

Міста повстали на міста,

А на дворянство чернь проста,

В мирян з попами ворожнеча,

Усюди розбрат, колотнеча,

Розбій, убивство, бешкет у церквах;

Купці й мандрівці гинуть на шляхах.

Усяке тут за зброю узялося,

Бо жить — бороться… Так воно і йшлося.

Гете. «Фауст».[1] Частина перша
Юний Мандрівник

ЧУМА

Панували брехня, жадоба й жорстокість.

Папа римський заправляв країнами Заходу. Вогнем і мечем намагався він вберегти свою владу над світом.

Свята інквізиція спалювала й колесувала по всій Європі скептиків, відступників, єретиків, стинала їм голови, нищила тих, хто зважувався на сумнів у непомильності папи. Темну фанатичну юрбу нацьковували на «відьом» та «жидів». Приречених кидали у вогнища, а їхнім майном поживлялась церковна верхівка.

Ченці, що колись із гордістю ходили в бідних та безкорисливих, розбагатіли і запишались. Їм належали найкращі лани та ліси, і розкішшю їхні монастирі не поступалися перед князівськими замками.

Високі духовні сановники розтринькували добро не згірше за світських магнатів. А народ — селяни й городяни — платив податки, щоб побільшувати могуть і багатство церкви.

Дворяни теж не пасли задніх. Князі та лицарі вдиралися в села й грабували. Вони вбивали купців на торгових трактах, заскакували в квітучі міста, спалювали їх та мордували мешканців. І все задля зиску. Родовиті нероби в гонитві за грошима не гребували нічим — за золото ладні були продати і рідного батька. «Бравий лицар» Конрад фон Урах[2] віддав абатові фон Лорху за три фунти гелерів двох своїх сестер, Агнес і Магліт!

Аби захистити своє розбійницьке право, шляхта творила таємні суди. Хто виступав проти її волі, тому виносили вирок: смерть од меча.


У той похмурий час, майже шістсот літ тому, напровесні 1369 року, битим шляхом від Шверіна до Вісмара брело двоє дивних, разюче несхожих між собою людей: цибатий, згорблений єврей з великим коробом за спиною і стрункий парубчак з палицею через плече, на якій гойдався клунок з пожитками. На худому дрібному обличчі старого єврея випиналось підборіддя, з якого вилася патлата борода. Довге, зачесане поверх вух волосся жужмом спадало йому на рамена; здавалося, з його голови вив’юнюються темні гадюки. В руці у нього був товстенний ціпок, на який він щокрок опирався і який іноді правив за зброю.

Одежу євреєві, певно, подарували селяни: куртка була з домашнього полотна, з такого ж краму й полатані штани, що теліпались на ньому. Мабуть, їхній колишній власник був огрядніший. Взутий дід був у незугарні, але міцно уплетені личаки.

Одяг на його молодому супутникові — нехитра куртка, сірі штани, пласкі личаки, — як і вилицювате сильне обличчя, виказували в ньому селянина. Хіба що погляд, одвертий і сміливий, відрізняв його від затурканих, покірних селян. Біляве волосся рівними пасмами спадало йому на шию, а спереду звисало аж на брови.

Мандрівний крамар Йозеф уже в перші хвилини знайомства довідався, що його супутник, безпритульний сирота, працював, де щастило, в селян, а оце йде в гавань найматися в моряки.

Спершу товариство старого й надто балакучого єврея було не до вподоби Клаусові. Та коли хлопець побачив, як радо вітають крамаря селяни, як для кожного він знаходить ласкаве слово та доброзичливу пораду, а ще коли вгледів, що дід не тільки не дбає про вигоду, але й допомагає за спасибі, — неприязнь у нього відлягла.

Йозеф був живою газетою. Із села в село, із уст в уста передавав він останні новини. Знав дід про все, що тільки діялось у світі, а коли новин бракувало, не довго думаючи, вигадував їх. Його допитливим слухачам ніколи й на гадку не спадало не повірити йому. Ото вибухне війна під Альпами чи десь в іншому місці — він неодмінно знає про неї. Про обрання нового папи в Римі старий розповідав так, наче й сам

1 2 ... 50
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Брати-віталійці», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Брати-віталійці"