Читати книгу - "Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Науково-практичний коментар"

Призначення щомісячного грошового утримання судді проводиться з дня виникнення права на його одержання шляхом видання наказу головою суду на підставі отриманого від ДСА погодження.

Щомісячне грошове утримання судді за період перебування його у відпустці без збереження заробітної плати підлягає виплаті та розраховується від середньої заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. При цьому відповідною посадою вважається посада судді, голови і заступників голови суду, які працюють у даному суді. За час перебування судді у щорічній відпустці та у разі тимчасової непрацездатності щомісячне грошове утримання виплачується у повному обсязі, з врахуванням встановлених судді на цей час доплат.

Виплата щомісячного грошового утримання працюючому судді припиняється у разі звільнення судді або відрахування зі штату суду у зв’язку зі смертю, визнанням судді безвісно відсутнім, оголошенням його померлим.

1. Відставка судді припиняється у разі:

1) повторного обрання на посаду судді;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину;

3) припинення його громадянства;

4) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

5) його смерті.

2. Припинення відставки судді є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв’язку з відставкою. У,разі припинення відставки судді з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої цієї статті, пенсія судді нараховується на загальних підставах.

3. Рішення про припинення відставки судді приймається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Стаття 139 коментованого Закону встановлює підстави припинення відставки судді. До матеріальних підстав належать повторне обрання на посаду судді, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину, а також припинення його громадянства, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим, його смерть.

Існування будь-якої з перелічених обставин є підставою для втрати особою статусу судді у відставці.

При цьому припинення відставки судді з будь-якої з названих вище підстав є підставою для припинення виплати йому щомісячного довічного грошового утримання, що було нараховане у зв’язку з відставкою (див. коментар до ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів»), А у випадку, якщо підставою для припинення відставки судді стало набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього за вчинення умисного злочину, пенсія судді нараховуватиметься на загальних підставах.

Процесуальною підставою для припинення відставки судді є рішення про припинення відставки судді, що приймається Вищою кваліфікаційною комісією суддів України на підставі ст. 139 коментованого Закону.

1. Фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів забезпечуються державою відповідно до Конституції України.

2. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:

1) визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

2) законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;

3) гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Коментована стаття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що відповідно до Конституції України фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів держава забезпечує шляхом:

1) визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче за рівень, який забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;

2) законодавчих гарантій повного і своєчасного фінансування судів;

3) гарантій достатнього рівня соціального забезпечення суддів.

Цим Законом організаційне забезпечення діяльності судів покладене на Державну судову адміністрацію та її структури в центральному апараті і на місцях. Під організаційним забезпеченням судової діяльності слід розуміти комплекс заходів фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційно-методичного, організаційно-технічного характеру, спрямованих на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.

Комплексний характер реалізації цих основних функцій ДСА забезпечується тим, що вони реалізуються спільно з апаратами відповідних судів, інших органів державної влади при суворому дотриманні принципу незалежності судів і суддів, із узгодженням їх з органами суддівського самоврядування.

Задля повного і об’єктивного здійснення повноважень судді всі суди судової гілки державної влади повинні володіти реальною самостійністю. Це — іманентна якість будь-якого правосуддя, одна з основних засад його функціонування.

Найістотнішою гарантією самостійності судів і незалежності суддів як носіїв судової влади є їх фінансування з Державного бюджету, що має забезпечувати можливість всеосяжного і незалежного здійснення правосуддя згідно з законом.

Але особливий порядок фінансування судів не може розглядатися як самоціль. Він ґрунтується на очевидній необхідності у тому, щоб судова система була самостійною і, таким чином, мала можливість виконувати покладені на неї Основним Законом держави функції.

Фінансова незалежність є однією з головних засад самостійності судової влади і має як міжнародно-правовий, так і національний, зокрема, конституційно-правовий аспект. Так, ст. 130 Конституції України містить припис, за яким держава забезпечує функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів.