Книги Українською Мовою » 💛 Поезія » Сонети. Світовий сонет 📚 - Українською

Читати книгу - "Сонети. Світовий сонет"

309
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Сонети. Світовий сонет" автора Дмитро Васильович Павличко. Жанр книги: 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 140 141 142 ... 224
Перейти на сторінку:
Спинившись на далекім крутоярі, прощальним поцілунком підпалив принц Захід Сонця темне злото нив, і колихнулись небеса безхмарі, як ментик на посивілім гусарі; і темний вечір в простори поплив. А в лоні збіжжя впередодень жнив ждуть світла крихітні істоти ярі. Чекають всі, аж перший промінець проб'є завісу білої полуди, і сонце піде полем навпростець. Тоді прийдуть широкоплечі люди, і зблиснуть коси та засмаглі груди… Тремтить серпанок, віє вітерець. ГОЛОД Спинилась молотарка. Непроглядь. Пил як туман осінній з дна безодні. Він на людей сідає, що не годні вже й розігнутися. Вони їдять. На плечах стигне піт. Грязюка. Чадь. Хліб з огірком — то їх обід сьогодні, їх пальці намозолені й голодні окрушини збирають і тремтять. Не думають про час їдці злиденні. Вони гребуть руками обома тверді окрайці і плоди зелені. Бруд, сіно, пилюга — все рот прийма. Все втягують вони в міцні легені, все поїдають рвучко й мовчкома. В ЖНИВА Пшеницю косять браві парубки, слідком ідуть в'язальниці-дівчата. Пашать обличчя мідні. Пахне м'ята. І сяють коси, сліплять здалеки. Схиляється пшениця у валки, немов радіє з того, що підтята, — од вітру відпочине. Так до тата ласкаво припадають дітваки. Он в затінку жнивар. Він п'є з корчаги, добряче п'є й, не втамувавши спраги, до праці знову йде, бо треба йти. А сонце б'є, розгніване без тями, але росте над злотними ланами життя могутнє, складене в хрести. З ЦИКЛУ «МОЯ ВІТЧИЗНА» 6 Боїться бідних багатій, біднота багача страшиться. Бадьорі ми, як те й годиться, від страху, а не від надій. Пан вбив би мужика як стій, та де ж візьметься паляниця. А наймит жовкне, мов копиця, але не йде за правду в бій. Дивіться, вибивсь тяжко в люди з далечини століть, з низин — нужденного народу син. Він — офіцер. Шукає всюди могили предків. Та ганьба прабатьку, що сплодив раба. 7 Вигнанцем бувши у тривожну пору, я чую, як не раз душа зітхне. Вітчизно, не піднось високо вгору, а в серце ти своє прийми мене. Я твій поет. А хто ж там, як потвору,
1 ... 140 141 142 ... 224
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сонети. Світовий сонет», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Сонети. Світовий сонет"