Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Рукопис, знайдений у Сараґосі 📚 - Українською

Читати книгу - "Рукопис, знайдений у Сараґосі"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Рукопис, знайдений у Сараґосі" автора Ян Потоцький. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 142 143 144 ... 203
Перейти на сторінку:
Алонсо, щоб написати цих кілька слів, я повинна була зібрати всі свої сили й думки. Цього листа віддасть тобі старий Хоас, мій давній учитель мови моїх предків. Відведи його до каменя, який ми знайшли вчора, й попроси, щоб він витлумачив тобі напис. Мій погляд мутиться, густа імла застеляє очі. Алонсо, страшні видіння снують між нами… Алонсо… я не бачу тебе.

Хоас був одним з теоксихів, тобто походив з роду давніх жерців. Я відвів його на кладовище й показав нещасливий камінь. Він переписав ієрогліфи й відніс запис до себе. Я пішов до Тласкали, але гарячка не покинула її; вона подивилася на мене непритомним поглядом і не пізнала мене. Під вечір гарячка дещо зменшилася, однак лікар попросив мене, щоб я не ходив до хворої.

Наступного дня Хоас приніс мені переклад мексиканського напису, де було сказано:

Я, Коатрил, син Монтесуми, поховав тут тіло нікчемної Марини, яка принесла в жертву серце й вітчизну заради негідника Кортеса, ватажка морських розбійників. Ви, духи моїх предків, що приходите сюди темними ночами, поверніть на мить цей труп до життя й завдайте йому найстрашніших мук конання. Духи моїх предків, вислухайте мене, вислухайте мої прокляття. Подивіться на мої руки, які ще парують кров’ю людських жертв!

Я, Коатрил, син Монтесуми, є батьком; мої дочки блукають льодовиками далеких гір. Краса є спадковою ознакою нашого славного роду. Духи моїх предків, якщо коли-небудь донька Коатрила або донька його доньки чи його сина, якщо коли-небудь якась жінка з мого роду віддасть серце й красу свою кому-небудь з віроломного племені розбійників, що прибули з-за моря, якщо поміж жінками мого роду знайдеться друга Марина, о духи моїх предків, які приходять сюди темними ночами, покарайте її найстрашнішими муками. Прийдіть темної ночі у вигляді полум’яних змій, розшматуйте її тіло, рознесіть по цілій землі, і нехай тоді кожна часточка окремо зазнає болю смертельного конання. Духи моїх предків, якщо ви не виконаєте мого жадання — то з руками, заплямленими кров’ю людських жертв, я прикличу проти вас усі сили богів помсти. Щоб вам вони завдали подібних мук!

Вирізьбив це прокляття я, Коатрил, син Монтесуми, і посадив на могилі кущ мескусксальтри.

Мало бракувало, щоб цей напис виявив на мене такий самий вплив, як і на Тласкалу. Я хотів переконати Хоаса в недоречності мексиканських забобонів, але невдовзі побачив, що не слід зачіпати його з цього боку. Старий показав мені інший спосіб, яким я міг би заспокоїти душу Тласкали.

— Немає сумнівів, — сказав він мені, — що духи царів приходять на це кладовище й мають здатність завдавати мук як живим, так і мертвим, особливо якщо хтось прикличе їх за допомогою таких заклять, які ти бачив на камені. Бувають, однак, такі обставини, які можуть послабити ці страшні наслідки. Адже ти, сеньйоре, спершу зрубав зловісний кущ, посаджений на цій нещасній могилі; а крім того, що ж ти маєш спільного з дикими товаришами Кортеса? Продовжуй опікуватися мексиканцями й будь певен, що ми маємо засоби для заспокоєння духів і навіть страшних богів, яких колись шанували в Мексиці і яких ваші жерці називають дияволами.

Я порадив Хоасу, щоб він так відверто не виявляв своїх релігійних переконань, а в душі вирішив користуватися всіма можливостями робити добро тубільцям. Невдовзі вони й з’явилися. Вибухнуло повстання в провінціях, завойованих віце-королем; щоправда, то був лиш слушний опір проти утисків, які навіть суперечили намірам двору, але невблаганний віце-король ніяк на це не зважив. Він очолив військо, увійшов до Нової Мексики, розігнав збіговисько й захопив у полон двох касиків, яких вирішив стратити в столиці Нового Світу. І їм якраз вже мали читати вирок, коли я вийшов на середину судового залу, поклав руки на оскаржених і промовив такі слова: «Los toko por parte de el Rey», що значить: «Торкаюся їх від імені короля».

Ця стародавня формула іспанського правосуддя ще й до сьогоднішнього дня зберігає таку силу, що жоден суд не наважиться протистояти їй і відкладає виконання будь-якого вироку. Однак той, хто вдається до цієї формули, відповідає своїм життям. Віце-король мав право призначити мені таку саму кару, яка була присуджена обом звинуваченим. Він не забарився скористатися цим привілеєм, повівся зі мною вкрай суворо й наказав вкинути мне до в’язниці, де я пережив найсолодші хвилини свого життя.

Однієї ночі, а в моєму темному підземеллі ніч була вічною, я побачив у кінці довгого коридору слабеньке й бліде світло, яке, дедалі більше наближаючись до мене, освітило прекрасні риси Тласкали. Самого цього вигляду було достатньо, щоб моя в’язниця перетворилася в райське святилище. Але вона прикрасила її не тільки своєю присутністю, вона приготувала для мене солодку несподіванку, признавшись, що любить мене так само палко, як я її.

— Алонсо, — сказала вона, — цнотливий Алонсо, ти переміг. Тіні моїх предків спокійні. Це серце, якого не повинен був здобути жоден смертний, стало твоїм — і це нагорода за жертви, які ти невтомно приносиш заради добра моїх земляків.

Ще не встигла Тласкала вимовити цих слів, як упала в мої обійми, мало не непритомна й майже не дихаючи. Я вирішив, що це від сильних переживань, але, на жаль, причина була зовсім іншою і значно небезпечнішою. Страх, який вона пережила на кладовищі, і гарячка, яка прийшла після цього, підірвали її здоров’я.

Тласкала, однак, розплющила очі — і здавалося, що небесне світло перетворило моє підземелля в променистий храм щастя. Любове, божество древніх, які поклонялися тобі, бо жили за законами природи, ніколи ні в Пафосі, ні в Кніді сила твоя не виявлялася такою могутньою, як у цій похмурій в’язниці Нового Світу! Моє підземелля стало твоїм храмом, стовп, до якого я був прикутий, твоїм олтарем, а ланцюги — вінцями.

Це очарування ще й досі не розвіялося, ще й досі живе в моєму серці, що вже охололо за довгі роки, і коли моя думка, заколисувана спогадами, хоче перенестися в країну примар минулого, то не затримується

1 ... 142 143 144 ... 203
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Рукопис, знайдений у Сараґосі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Рукопис, знайдений у Сараґосі"