Читати книгу - "Коротка історія семи вбивств"

— Скажи.

— Чорне стає білим. Верх стає низом. Собака з котом стають друзями. Спитай себе: що це за мирний договір? Він укладався між двома районами чи лише між двома чоловіками, які довго сиділи в тюрмі?

— Що ти думаєш про...

— Я тут не для того, щоб думати.

— Та ні, я про Співака.

— Ти все чомусь вважаєш, що я маю думати про Співака.

— Та ні, я про другий, торішній, концерт за мир. Може, він вважає, що на нього в цьому процесі замирення покладена велика місія?

— Перший концерт був за мир. А другий — за унітази.

— Що?

— Ти працюєш у журналі, а сам нічогісінько не знаєш? Певно, ти працюєш на ямайську газету.

— І все ж, повернутися через два роки, після того як вони його ледве не вбили...

— Вони — це хто?

— Я... Я... Не знаю. Кілери.

— Як у кіно з Брюсом Лі.

— Вбивці.

— Як у кіно з Клінтом Іствудом.

— Я, я не знаю, хто вони були.

— Ха. А ось Папа Ло, схоже, знав. У мене до тебе запитання щодо Співака. Ти ж іноземець, до того ж освічений?

— Та є таке.

— Відповідь на це може дати тільки освічена людина. Ти ж знаєш, що таке «літературний засіб»?

— Так.

— Тож коли Співак схопив у груди кулю, яка, по суті, призначалася для серця, то, як ти вважаєш, він сприйняв її як кулю в груди — як від будь-якого іншого пострілу, — чи, може, вона для нього означала щось більше? Літературний засіб.

— Засіб. Тобто йдеться про символ?

— Щось таке.

— Тобто чи міг він подумати, що те, що йому ледве не влучили в серце, має щось означати...

— Усе, що може означати постріл у серце.

— А звідки ти знаєш, що його мало не поцілили в серце?

— Я чув.

— Від кого?

— Від природної містики, що літає в повітрі.

Коли я сказав Присту, що розмовляв із Джосі Вейлзом, той стояв під дощем і відмовлявся ввійти. Ви знаєте, що навіть у темряві можна вгадати, як людина на тебе дивиться?

На краю мого ліжка сидить чоловік у синьому. Два дні тому помер Сід Вішес[362]. Ніхто нічого не знає, але, за чутками, матуся дала покидьку героїн, відразу як він вийшов з клініки для наркоманів. Рок у Нью-Йорку реально хворий і при смерті. Вішеса знайшли голим у ліжку, здається, з якоюсь актрисою, теж голою. Двадцять один рік. Та до біса його, цей панк. Єдине, в чому всі погоджувалися, — це що зійдуться дві сімки. Мама би мною пишалася, хоча Бог свідок, навряд чи стати філофоністом було вдалою затією тоді, коли гуртом дня вважався «Гоквінд»[363]. Але Сід Вішес помер два дні тому. Через багато місяців після того, як убив свою подружку... Мерці, усі вони мерці. Тільки четверо знають про те, що куля ледь не влучила Співакові в серце. Співак, його менеджер, хірург і я (бо підловив Співака у вдалий день, коли він не віддубасив мене за те, що я переслідував його по всьому Лондону). Тільки трьом відомо, що Співак їв четвертинку грейпфрута, відрізавши половину для менеджера. І лише двоє знають, що він вимовив: «Селассіє Перший Джа Растафарай», — сам Співак і я (і теж лише завдяки тому, що підловив його в Лондоні у вдалий день).

А цей хер у херовому синьому сидить, на хер, на краю мого херового ложа. І я вже майже почуваюся вбитим персонажем у грі «Лайв», що готовий крикнути вбивці: хапай своє херове дуло і пускай його в хід! Ну ж бо, дій!

Моя ліва нога затерпла. Я бачу вже кількох чорношкірих їхнє число зростає і всі вони зливаються в одного чорного а потім і він зникає. На краю мого ліжка сидить лисий чоловік у синьому і потирає голову свою блискучу спітнілу світло-брунатну голову. Його сорочка темно-синього кольору. Моя довбана ліва нога затерпла під його дупою. Дивись у стелю Алексе Пірсе. Рахуй борозенки на штукатурці шукай Ісуса. Ага ось він. А тепер шукай хрест. Шукай чобіт Італії шукай жіноче обличчя. Чоловік на моєму ліжку — чорти б його забрали у нього ж зброя у цього садюги є зброя і він направляє її собі у скроню щоб я те бачив розігрує тут з себе Гемінґвея[364] для чого йому прокрадатися в мій номер щоб убити себе але не розраховуй вилупку я не буду твоїм глядачем і не смій спускати отой курок щоб твої мізки заляпали мої чисті простирадла брудні простирадла загиджені довбаною спермою і лобковим волоссям невипрані простирадла але все одно вони мої і я не хочу щоб ти їх запаскудив своєю кров’ю та мізками але він думає стріляти не себе він думає стріляти у мене довбане серце перестань битися він почує але таке ніхто не почує а ось він його почує чорт чорт чорт він розмахує крутить мов ковбой у кіно своїм шестизарядним дулом як у «Рівно опівдні», «Ліберті Веленсі» чи «Синах Кейті Елдер»[365] принаймні я помру як справжній ямаєць але це не смішно геть не смішно я сьогодні не помру я не збираюся сьогодні помирати перестань крутити пістолетом як довбаний пращник до рук якого щойно втрапила потерта платівка «Балад ганфайтера» яка на Ямайці є в кожній довбаній халупі я не збираюся сьогодні помирати моя мати не стоятиме в аеропорту Міннеаполіса і не зустрічатиме труну або ще гірше не клеїтиме по всьому Кінгстону листівки з написом: РОЗШУКУЄТЬСЯ. ВИ БАЧИЛИ ЦЬОГО ЧОЛОВІКА? А потім вона з’явиться на шоу Діка Каветта[366] поговорити про свого бідного сина і про жахи бюрократії на Ямайці де їй не допомагали і взагалі все це насправді змова або в кожному разі спроба зам’яти справу або ж просто жахлива некомпетентність яка відняла у неї сина адже вона знала що щось затівається хтось щось натворив і тепер вона гори зверне щоб докопатися до правди нехай навіть