Читати книгу - "Василь Стус: життя як творчість"

Йоффе. Пізніше він відредаґував і увесь переклад та написав передмову «[Про п'єсу Бертольда Брехта Життя Галілея]» (Див.: Василь Стус. Твори. Том 5. — С. 241—335). Однак саме тому, що переклад віршів виконав Стус, переклад Зінаїди Йоффе було знято з видання творів Брехта. Це дуже гнітило Василя й він навіть листовно вибачався перед перекладачкою в листі від 25 квітня 1968 р. (Див.: Василь Стус. Твори. Том 6: кн. 2. — С. 46—47).

471

«Мина Мазайло» і «Народнии Малахій» — п'єси Миколи Куліша.

472

У квітні 1967 р. Україну відвідала група канадських комуністів на чолі з Петром Кравчуком. Їх возили всією Україною, переконуючи в щасливому житті радянських людей і торжестві ленінської національної політики. Натомість спроби українських шістдесятників, у тому числі Михайлини Коцюбинської та Івана Світличного, зв'язатися з ними, аби розказати про інший бік радянського життя, були гранично ускладнені.

473

Лист Василя Стуса до Богдана Гориня від 1967 р. // Василь Стус. Твори. Том 6: кн. 2. — С. 43—44.

474

Див.: Василь Стус. Твори. Том 4. — С. 3—159.

475

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 90—91.

476

Генріх Дворко // Нецензурний Стус. Частина 2. — С. 196.

477

Там само.

478

Михайлина Коцюбинська. Словник імен, що зустрічаються у листах // Василь Стус. Твори. Том 6: кн. 2. — С. 192.

479

Роман Корогодський // Нецензурний Стус. Частина 2. — С. 93.

480

Там само. — С. 93.

481

Іван Дзюба // Нецензурний Стус. Частина 2. — С. 237.

482

Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали. Том III / Упорядкували Тарас Гунчак і Роман Сольчаник. — Сучасність, 1983, С. 200.

483

Іван Дзюба // Нецензурний Стус. Частина 2. — С. 251.

484

Там само.

485

Там само. — С. 252.

486

Див.: Борис Захаров. Нарис історії дисидентського руху в Україні (1956—1987) / Харківська правозахисна група. — X.: Фоліо, 2003, С. 92—93; Георгій Касьянов. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960—80-х років. — К.: Либідь, 1995, С. 71—72.

487

Повний текст листа див.: Українська суспільно-політична думка в 20 столітті. Документи і матеріали. Том III. — Сучасність, 1983, С. 238—241.

488

Там само. — С. 239—240. Лист було надіслано в березні 1968-го, а 11 жовтня 1968 р. опубліковано в газеті «Свобода».

489

Українська громадська група сприяння виконанню Гельсінських угод. Том 1: Особистості. — Харків: Фоліо, С. 173.

490

В. Ф. Верстюк, О. М. Дзюба, В. Ф. Репринцев. Україна від найдавніших часів до сьогодення: Хронологічний довідник. — К.: Наукова думка, 1995, С. 568.

491

Там само.

492

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 355.

493

Машинописна копія внутрішньої «Рецензії на рукопис книжки „Зимові дерева“ — вірші Василя Стуса» Івана Драча. — Зберігається в архіві родини поета. У своїй дипломній роботі «Ранні роки життя Василя Стуса», яка була видана окремою книжкою під назвою «Життя і творчість Василя Стуса» (1992), автор цієї книги, не маючи на той час повного варіанту рецензії І. Драча, дозволив собі назвати її позитивною й поверховою. Зараз, коли в архіві Василя Стуса знайдено повний текст рецензії, мені хочеться перепросити шановного Івана Драча за свою непоштивість, зумовлену браком матеріалу. Згадана внутрішня рецензія є важливим джерелом інформації про «Зимові дерева» зразка 1968 р.

494

Василь Стус. Твори. Том 4. — С. 375—381.

495

Іван Драч. Рецензія на рукопис книжки «Зимові дерева» — вірші Василя Стуса.

496

Там само.

497

[Микола Гончарук]. Збірка «Зимові дерева» // Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 356.

498

Вірш не ввійшов до остаточної редакції «Зимових дерев». Див.: Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 220.

499

Василь Стус включив вірш до остаточної редакції збірки «Зимові дерева». «Він дивився на мене. Умовляв. / Переконував вибалушеними очима. / Такі мама часом галушки варить, / Коли дуже вже їстоньки…» Повний текст див.: Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 96. (Далі примітки даватимуться лише до віршів, які на підставі рецензії І. Драча не були включені поетом до остаточної редакції «Зимових дерев».

500

Вірш не включено до остаточної редакції «Зимових дерев». У «Творах» не вміщений.

501

Іван Драч. Рецензія на рукопис книжки «Зимові дерева» — вірші Василя Стуса.

502

Там само.

503

Там само.

504

Там само.

505

В остаточному варіанті цим віршем закінчується третій, останній, розділ «Ранні поезії та експерименти».

506

В остаточній редакції збірки вірш трансформувався у: «Негр у червоному…»

507

Іван Драч. Рецензія на рукопис книжки «Зимові дерева» — вірші Василя Стуса.

508

Там само.

509

[Микола Гончарук]. Збірка «Зимові дерева» // Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 356.

510

Там само.

511

Василь Стус. Зимові дерева. Авторизований машинопис рукопису збірки в «самвидавівському» оформленні з дарчим написом Г. П. Кочурові. — Зберігається: ІЛ НАНУ, фонд 170, од. збер. 926.

512

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 42. Попри те, що окремі цитати з «Двох слів…» наводилися в тексті, вважаю за необхідне подати цей текст повністю, аби не руйнувати своєрідний автопортрет письменника, який прагнув, аби читач уявляв собі автора «Зимових дерев» саме таким.

513

Теза, звісно, суперечлива і, може, навіть провокативна. Проте співзвучна Стусовим завданням: відтворити національний космос інтернаціональною мовою світової культури.

514

На користь британської версії свідчать слова Є. Сверстюка. Зазначене ж у вихідних даних брюссельське видавництво «Література і мистецтво» схоже, не більше, аніж конспірація з метою не пов'язувати прізвище автора з відомими західними оунівськими видавництвами.

515

Аріадна Шум. Вступна стаття // Василь Стус. Зимові дерева. — С. 1.

516

Упорядники «Зимових дерев» навіть додали до збірки «Словник невідомих і маловживаних слів», розміщений у кінці книжки.

517

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 91.

518

Аріядна Шум // Василь Стус. Зимові дерева. — С. 1.

519

Василь Стус. Твори. Том 1: кн. 1. — С. 80.

520

Там само. — С. 69.

521

Там само. — С. 91.

522

Євген Адельгейм. Рецензія на збірку поезій Василя Стуса «Зимові дерева». Авторизований машинопис. — Зберігається в архіві родини поета, С. 1—4.