Читати книгу - "Не моя, Елла Савицька"

- Багіров теж?

- Ні. Він в основному пив і курив. Ще кілька таблеток, здається, проковтнув. Купував точно, але чи собі не можу сказати. Я бігаю як ненормальна, - очі дівчини видавали чимале хвилювання. Руки тремтять, вона раз у раз стежила за тим, що відбувається в залі. Бідна. Насті її навіть шкода стало.

- Пришліть мені кого-небудь, хто міг би машину пригнати до чорного входу. І поясніть, де він.

- Звичайно, - зраділа тому, що неадекватна вечірка незабаром закінчиться, адміністратор швидко показала куди йти і випарувалася. Настя повернулася до Стасу. Хлопець лежав з закритими очима, розкинувши руки по спинці дивана і відкинувши на неї ж голову. Коліна широко розставлені. Навколо хлопці, що голосно сміються та тискають дівчат. Не дешевих, до речі, судячи з одягу. На столі валяються склянки, недоїдені закуски, кілька пляшок на підлозі. Настя гидливо скривилася. Як його змусити поїхати? Зітхнула і сіла поруч.

- Стасе, вставай. Вечірка закінчена.

- Хто сказав? - запитав, не відкриваючи очей.

- Я.

- А ти мені хто?

- Я хвилююся за тебе.

- Хто ти мені?

Гарне питання. Хто вона йому? Подруга? Дівчина? Знайома? Відповідь напрошувалася сама собою. Ніхто ...