Читати книгу - "Як відірватися перед весіллям, Аліна Амор"

Принц слухав мене здивовано і сказав:

- Я говорив не про них. Я не знав, що вони дуали і навіть не здогадувався про це. Це старий переказ, я чув його в дитинстві від няні, вона дуже любила цю історію, і часто розповідала взимку біля каміна.

Тут уже здивувалася я:

- Так значить я просто вгадала? Треба ж таке...

Я хотіла ще щось запитати, але Деміан нахилився, притягнув мене до себе і поцілував так ніжно й гаряче, що я забула про все, просто віддалася у владу наполегливих губ. Його руки ковзнули на талію і притягнули мене впритул, посадивши на свої схрещені ноги. Я обвила руками його шию, а ногами пояс, як в’юнок обвиває стовбур дерева, і пригорнулася так близько, як ця гнучка рослина повторює рельєф опори, до якої торкається.

Ми цілувалися жадібно, ніби пили живу воду і не могли напитися. Збудження вируючим гірським потоком текло по наших жилах і пінилося всередині, кружачи голову немов шампанське. Серце стукало часто, дихання стало схвильованим, а мої нетерплячі пальці мимоволі комкали й м'яли тонку тканину його батистової сорочки. Руки Деміана ковзали по моїй спині, гладили коліна, стискалися на ногах, що оголилися під його долонями, від чого я застогнала, запустила пальці в жорстке волосся і поглибила поцілунок, намагаючись влаштуватися зручніше на його стегнах.

Деміан судорожно вдихнув повітря і відсторонився від мене. Я відкрила очі й часто дихаючи, подивилася на нього затуманеним поглядом.

Він підвівся, підняв мене за талію на ослаблі ноги, взяв за руку і потягнув до будинку, а я, ошелешена, покірно пішла за ним.

- Що ти робиш? - обурилася я.

Ну чому ми постійно зупиняємося на найцікавішому?

- Те, що давно треба було зробити, - не обертаючись, відповів принц.