Читати книгу - "Гаррі Поттер і орден Фенікса"

- Але ж... - розгубився Гаррі, - ти ж сама сказала, щоб я зустрів тебе о дванадцятій і привів її з собою, а як я мав це зробити, нічого їй не кажучи?

- Треба було сказати це інакше, - не менш терпляче пояснила Герміона. - Треба було сказати, що тобі дуже прикро, але я вирвала з тебе обіцянку прийти в «Три мітли», і тобі дуже не хочеться, ти волів би провести цілісінький день з нею, але, на жаль, таки мусиш піти, і чи не могла б вона, будь ласка, будь ласочка, піти з тобою, бо ти думаєш пробути там дуже недовго. І ще було б непогано згадати, що я, на твою думку, бридка, - додала, ніби між іншим, Герміона.

- Але ж я так не думаю, - отетерів Гаррі.

Герміона засміялася.

- Гаррі, та ти гірший за Рона... ну, може, й ні, - зітхнула вона, бо до зали саме увійшов заляпаний грязюкою і роздратований Рон. - Розумієш... ти засмутив Чо, коли сказав, що збираєшся зустрітися зі мною, тому вона й вирішила викликати в тебе ревнощі. Хотіла таким чином з'ясувати, як ти до неї ставишся і чи дуже вона тобі подобається.

- То он чого вона таке виробляла! - здивувався Гаррі, а Рон гепнувся на лаву навпроти й потяг до себе всі страви, до яких міг дістати. - А чи не простіше було просто спитати, хто мені більше подобається - вона чи ти?

- Дівчата рідко таке питають, - відказала Герміона.

- Ось і дарма! - вигукнув Гаррі. - Бо я тоді сказав би, що вона мені подобається, і їй не довелося б знову впадати в істерику через Седрикову смерть!

- Я ж не кажу, що вона була дуже розсудлива, - відказала Герміона, а до них між тим підсіла Джіні, так само, як і Рон, брудна й сердита. - Просто намагаюся тобі пояснити, що вона тоді відчувала.

- Ти повинна написати книжку, яка роз'яснювала б хлопцям усі прибацані дівчачі фокуси, - сказав Рон Герміоні, розрізаючи картоплину.

- Так, - палко підтримав його Гаррі, позираючи на рейвенкловський стіл. Чо саме встала й вийшла із зали, так на нього й не глянувши. Він засмучено повернувся до Рона й Джіні. - То як пройшло тренування?

- Жахливо, - сердито буркнув Рон.

- Та ну, - глянула на Джіні Герміона, - не думаю, що це було аж так...

- Було, - втрутилася Джіні. - Просто паскудно. Анжеліна трохи не розплакалася.

Рон і Джіні після обіду пішли в душ. Гаррі й Герміона повернулися до переповненої ґрифіндорської вітальні, де їх чекала звична гора домашніх завдань. Гаррі вже з півгодини мучився над новою зоряною картою для уроку астрономії, коли з'явилися Фред і Джордж.

- Рона й Джіні немає? - оглянув вітальню Фред, підсуваючи собі крісло. Коли Гаррі заперечливо похитав головою, Фред сказав: - Це добре. Бо ми подивилися їхнє тренування, їх просто роздовбуть. Без нас вони - нуль без палички.

- Та чого ти, Джіні грає непогано, - чесно визнав Джордж, сідаючи біля Фреда. - Правду кажучи, я навіть не розумію, коли вона навчилася, бо ми їй не дозволяли грати з нами.

- Вона ще з шести років залазила у ваш сарайчик у садку і крадькома випробовувала всі мітли, - почувся голос Герміони з-за хиткого стосу посібників зі стародавніх рун.

- А-а... - без особливого подиву сказав Джордж. - Тоді все зрозуміло.

- А Рон упіймав хоч одного м'яча? - визирнула Герміона з-понад «Магічних ієрогліфів і логограм».

- Він ловить, коли забуває, що на нього дивляться, - закотив очі Фред. - Тому нам у суботу просто треба буде попросити глядачів відвертатися від поля й вести неквапливі бесіди щоразу, як квафел опинятиметься біля Рона. Він знову встав і стурбовано підійшов до вікна, де задивився на темну галявину. - Знаєте, квідич - єдине, заради чого варто було тут лишатися.

Герміона кинула на нього суворий погляд.

- У тебе попереду іспити!

- Ми вже тобі казали, що НОЧІ нас не турбують, - відповів Фред. - Спецхарчування вже на мазі, як здихатися чиряків, ми винайшли - вистачає кількох краплин муртлапового відвару. Це нам Лі підказав.

Джордж солодко позіхнув і засмучено подивився на захмарене нічне небо.

- Не знаю, чи й захочу дивитися цю гру. Якщо нас переможе Захаріас Сміт, я зроблю собі харакірі.

- Краще зроби йому, - буркнув Фред.

- У тому й біда з тим квідичем, - неуважно сказала Герміона, знову схилившись над перекладами рун, - що він викликає негативні емоції й породжує ворожнечу між гуртожитками.

Вона підвела голову, шукаючи «Спелменову абетку складів», і побачила, що Фред, Джордж і Гаррі дивляться на неї з неприязню і недовірою.

- Але ж це так! - гаряче вигукнула Герміона. - Це гра і більш нічого!

- Герміоно, - похитав головою Гаррі, - ти добре розбираєшся в почуттях і всьому такому, але в квідичі не тямиш ні бельмеса.

- Може, й не тямлю, - спохмурніла вона, повертаючись до перекладів, - зате мій гарний настрій не залежить від Ронового воротарського хисту.

І хоч Гаррі скоріше стрибнув би з вежі, де проходять уроки астрономії, ніж визнав за Герміоною слушність, однак у суботу перед матчем він віддав би яку завгодно суму ґалеонів, щоб теж не перейматися квідичем.

Найкраще в цьому матчі було те, що він довго не тривав. Ґрифіндорським уболівальникам довелося витримати всього двадцять дві хвилини агонії. Годі було сказати, що саме було найгіршим. Гаррі думав, що претендувати на цю сумнівну честь могли: чотирнадцята безнадійна Ронова спроба захистити ворота; той випадок, коли Слоупер не влучив по бладжеру і вмазав биткою Анжеліні по зубах; а ще - Керків вереск, коли той з переляку впав з мітли, бо на нього мчав Захаріас Сміт з квафелом у руках. Це ще було диво, що Ґрифіндор програв з розривом усього десять очок, бо Джіні спромоглася вихопити снича з-під самого носа гафелпафського ловця Самербі. Тож остаточний рахунок виявився 230:240.

- Гарно впіймала, - похвалив він Джіні у вітальні, де панувала гнітюча, мов на похороні, атмосфера.

- Мені просто пощастило, - стенула вона плечима. - Снич