Читати книгу - "Стійкий принц. Дама-примара"

Ну, годі – не мели дурниці. Вогню подай-но, дармоїд! Паперами зайнятись слід – Ми їдемо вже зі столиці.

Косме

Спакую речі залюбки! І ти злякавсь примар, як видно…

Дон Мануель

Замовкни! Слухати огидно Твої безглузді балачки. Мене дратують лиш вони І не цікавлять аніскільки, Та ще й від справ поважних тільки Відволікають нас, збагни. Піду прощуся з дон Хуаном. Ти ж поки свічку запали.

(Йде.)

Косме

Примара не боїться мли, Одначе я з моїм таланом Їй прислужусь наприкінці, Аби тут все було їй видко, І полум’я заб’ється швидко В ледь жевріючім каганці. По нього йду. З вогнем в руках Все ж краще, як довкола темно. Я почуваюся непевно, І душу обіймає страх.

(Йде.)

Сцена 9

Кімната дона Мануеля.

Ісабель з’являється з-за шафи із закритим кошиком.

Ісабель

Всі пішли, сказав прислужник. Добру я нагоду маю У зазначеному місці Залишити