Читати книгу - "У серці Африки, або Пригоди Аллана Квотермейна"

— Не розумієш, друзяко? — сказав сер Генрі. — Я поясню тобі. Ми з Гудом ішли сюди і міркували. Він говорив…

— Якщо Гуд що-небудь і говорив, — заперечив я саркастично, — то він майстер базікати. Що ж це таке?

— Як ти думаєш? — запитав сер Генрі.

Я похитав головою. Як я міг знати, про що пасталакав Гуд? Він розпатякує про масу речей.

— Це щодо маленького плану, який я склав; якщо ти схочеш, ми можемо вирушити до Африки в нову експедицію!

Я підстрибнув при цих словах.

— Що ти кажеш? — вигукнув я.

— Так, я це говорю, і Гуд теж говорить! Чи не правда, Гуде?

— Правильно! — відповів джентльмен.

— Вислухай, друже! — продовжував сер Генрі, помітно пожвавлюючись. — Я втомився, смертельно втомився від неробства, розігруючи роль есквайра. Більше року я не можу знайти собі спокою, як старий слон, що відчув небезпеку. Я вічно марю країною Кукуана, копальнями царя Соломона і зробився жертвою непереборного прагнення бігти звідси, запевняю тебе! Мені до смерті набридло вбивати фазанів і куріпок, я потребую подорожі. Ти зрозумієш це відчуття: оскільки спробував віскі з водою, молока й не візьмеш у рот! Рік, проведений нами в країні Кукуана, здається мені, вартий усієї решти мого життя. Додам, що я дурний, що страждаю від цього, та нічим не можу собі зарадити. Я сумую і, більше того, тільки й думаю податися геть!

Він помовчав і продовжував.

— Врешті-решт, чому б мені не поїхати? У мене немає ні дружини, ні рідних, ні хлоп’ят, ні курчат. Якщо зі мною що-небудь станеться, то, звісно, баронетство перейде до мого брата Георга і його сина. Мені нічого тут робити!

— Еге, я так і думав, що рано чи пізно ти дійдеш до цього. Ну, тепер ти, Гуде, які в тебе причини для подорожі? Є вони?

— Так, — відповів урочисто Гуд, — я нічого не роблю без причини, і якщо тут замішана дама, то не одна, а кілька!

Я глянув на нього. Гуд — дивовижна людина.

— Що ж у тебе? — запитав я.

— Якщо ви хочете знати, хоча мені небажано б говорити про делікатну і особисту для мене справу, я скажу вам: я надто товстішаю!

— Замовкни, Гуде! — сказав сер Генрі. — Квотермейне, скажи нам, що ти можеш запропонувати?

Я запалив свою люльку, перш ніж відповісти.

— Чи ви чули, панове, про гору Кеніа? — запитав я.

— Ні, я не знаю такого місця! — відповідав Гуд.

— Чи чули ви про острів Ламу?

— Ні. Стривай, чи не лежить він майже за 300 миль на північ від Занзібару?

— Так. Слухайте, ось що я пропоную. Вирушимо в Ламу, і звідти подолаємо 250 миль до Кенії. Від Кенії до Лекакизера ще 200 миль, або близько цього, і там, я впевнений, ніколи ще не ступала нога білої людини. Потім, якщо ми підемо далі, то потрапимо в абсолютно не звідані місця. Що ви скажете на це, друзі мої?

— Важкий план! — промимрив сер Генрі задумливо.

— Ти маєш рацію, — відповів я, — але я вирішив це, бо всі ми троє вирушимо втілювати цей важкий план. Нам потрібна зміна життя, і ми знайдемо зовсім іншу природу, інших людей — повну зміну. Все своє життя я мріяв відвідати ці країни, і я сподіваюся зробити це раніше, ніж помру. Смерть мого хлопчика порвала останній зв’язок між мною і цивілізованим світом, і я повернуся до природної дикості. Тепер я скажу вам інше. Впродовж кількох років до мене доходили чутки про велику білу расу, котра, як припускали, мешкає десь у цьому напрямі, і я мрію побачити цих людей, якщо вони насправді існують. Якщо ви, друзі, хочете подорожувати зі мною, чудово! Якщо ні, я поїду сам!

— Я з тобою, хоча й не вірю в твою білу расу, — сказав сер Генрі Куртіс, підвівся і поклав руку на моє плече.

— Я теж! — приєднався Гуд. — Я піду за тобою! Всіма силами я постараюся дістатися до Кенії і в інше місце, назва якого важко вимовляється, і побачу неіснуючу білу расу! Ось усе, що я скажу!

— Коли ти розраховуєш вирушати? — запитав сер Генрі.

— Цього місяця, — відповів я. — На пароплаві Британської Індії. Ти не впевнений в існуванні раси, бо не чув про неї. Гуде! Пригадай про копальні царя Соломона!

Чотирнадцять тижнів минуло від цієї розмови. Після тривалих міркувань і довідок ми дійшли висновку, що нашим початковим пунктом для подорожі до гори Кенії має бути не