Читати книгу - "Том 10"

«Н и в а» — російський щотижневий ілюстрований журнал «для сімейного читання». Виходив у 1870—1918 pp. у Петербурзі. Журнал об’єднував письменників різних напрямів; події суспільно-політичного життя висвітлював у «благонамеренному» дусі.

Л осятинський Микола Никифорович (1863—?) — учасник революційно-демократичного руху 80—90-х років, член молодіжної організації «Подільська дружина» (1881—1882). У 1886—1889 pp. студент математичпого відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі. Виключений з університету за революційну діяльність; жив і працював у Полтаві, пізніше — у Пермі.

Заболотний Данило Кирилович' (1866—1929) — видатний учений епідеміолог, академік, президент АН УРСР. Після закінчеи-нял Новоросійського університету (травень 1889 р.) працював у Одесі.

А'у е р б а х Бертольд (1812—1882) — німецький письменник. У «Шварцвальдських сільських оповіданнях» (4 томи, 1843—1854) ідеалізував патріархальний побут.

«П а п т о о п» — «Пантеон литературы», російський журнал, виходив у Петербурзі в 1885—1899 pp. «Діалоги» Джакомо Леопарді, про які йдеться в листі, були опубліковані в російському перекладі в третьому томі журналу за 1888 рік.

Г о л ь д о н і Карло (1707—1793) — видатний італійський драматург, творець реалістичної драми в епоху просвітительства в Італії.

...В и д а т*ь «L і е d е г» і «А 11 a Troll» Г е й н е...— До цих слів в автографі листа зроблено примітку іншою рукою (можливо, М. Косача): «Власне, се було б найкращо — видать перше з Гейне, що переклали Леся та Слав[ииськіій], бо се вже навіть готове (і гарне)».

Жорж Занд (Санд, справжнє ім’я та ирізвищо — Аврора Дюдеван, 1804—1876) — французька письменниця, викривала соціальні вади капіталістичного суспільства, в низці романів порушила т. зв. «жіноче» питання.

Ти просиш проекту, що вам перекладат и.— Члени «Плеяди» виношували плани видання «Бібліотеки світової літератури», в якій мали виходити в перекладі українською мовою кращі зразки російської і зарубіжної літератур. У «Плеяді» при підтримці М. Старицького і М. Лисенка безпосередньою організаційною роботою у створенні «Бібліотеки світової літератури» займалися М. Косач і Леся Українка.

Гарт Френсіс-Брет (1839—1902) — американський письмеп-иик-реаліст.

Є ж Теодор Томаш — псевдонім Зигнунда Мілковського (1824—

1915), польського прогресивного письменника, автора історичних романів із життя Польщі, учасника угорської революції 1848 р. та польського повстання 1863 року.

Залеський Юзеф Богдан (1802—1886) — польський поет, представник «української школи» в польській літературі.

- Красіцький Ігнаци (1735—1801) — польський письмепник-просвітитель, автор героїко-комічиих поем.

7К р а ш е в с ь к и й Юзеф-Ігнаци (1812—1887) — відомий польський прогресивний письменник, автор історичних романів і повістей з життя Польщі та України.

К ростовський (псевдонім; справжнє ім’я — ГІадія Дмитрівна Хвощинська, в одруженні Зайончковська, 1824—1889) — російська письменниця.

Л е с а ж Ален-Рене (1668—1747) — французький письменник.

У реалістичних творах подав сатиричні картини звичаїв абсолютистської Франції.

Лонгфелло Генрі-Уодсуорт (1807—1882) — видатний американський поет, автор поеми «Пісня про Гайявату» (українською мовою перекладали Панас Мирний, О. Олесь).

Млльчевський Антон (1793—1826) — польський поет, представник «української школи» в польській літературі.

Мур Томас (1779—1852) — англійський лоет-романтик, опозиційно настроєний до правлячих кіл.

Немцевйч Юліан Урсин (1757—1841) — польський поет і політичний діяч, автар антикрілосницьких творів.

Ожешко Еліза (1842—1910)—видатна польська письменниця.

Прус Болеслав (псевдонім Олександра Гловацького; 1847—»

1912) — польський письменник і публіцист.

Сенкевпч Генрік (1846—1916) — польський письменник, автор численних історичних романів. Лауреат Нобелівської премії 1905 р.

Словацький Юліуш (1809—1849) — великий польський поот-демократ.

Т е н н іс о н Альфред (1809—1892) — англійський поет-роман-тик консервативного напряму.

Коппе Франсуа (1842—1908) — французький поет.

Гоїье Теофіль (1811—1872) — французький письменник. До революції 1848 p.— романтик. Пізніше обстоював принципи теорії «мистецтва для мистецтва». Українською мовою окремі вірші Готьє в різний час перекладали П. Грабовський, В. Щурат, М. Те-рещенко.

1890

28. ДО М. П. ДРАГОМАИОВА. 5 січня 1890 р. Колодяжне

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 24—26.

Подається за рукописною копією (ф. 2, № 1201).

Л і д и к (ще Маусик, Міка, Міцікаго) — Дмитро Шишмапов (1889—1944), син Лідії та Івана Шишмаиових, небіж Лесі Українки.

...Елегі'Ю Musset...— Переклад елегії де Мюссе, очевидно, Леся Українка не зробила.

...Д иференціали Serre t...— видатного французького математика Жозефа-Альфреда Серре (1819—1885).

...К у р с и закрит і...— О. Є. Судовщикова вчилася на істо-рико-філософському факультеті Вищих жіночих курсів у Петербурзі.

«Э т н о г р а ф и ч е с к о е обозрение» — науковий журнал етнографічного відділу «Імператорського товариства любителів природознавства і етнографії» при Московському університеті, виходив у 1889—1916 pp.

Гюйо Жан-Марі (1854—1888) — французький буржуазний фі-лософ-позитивіст, працював над проблемами естетики і моралі. Виступав проти теорії «мистецтва для мистецтва».

Вперше надруковано у вид.: Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження, вип. З, с. 11.

v Подається за автографом (ф. 2, № 48). Автограф у двох місцях надірваний. Відчитані упорядником місця взято в квадратні дужки, утрачений текст відзначено крапками в квадратних дужках.

Іщенко Василь (1883—?) — різьбяр-самоук. Докладніших .відомостей немає.

ЗО. ДО О, П. КОСАЧ (матері). 15 лютого 1890 р. Київ

Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 26—27.

Подається за автографом (ф. 2, № 132).

Датується за змістом листа на підставі повідомлення про повернення з Одеси і вітання з Новим роком.

Павловський — київський лікар, у якого лікувалася Леся Українка. Докладніших відомостей немає.

...Живу у Сікорських...—' В будинку Сікорської Василиси Федосіївни на вулиці Тарасівській, № 18. За родииними переказами, цей будинок наприкінці 60-х років Сікорські купили у Косачів (збереглося фото цього будинку). Тут у 1880—1800 pp. у сім’ї Сікор-ських жили М. Косач і Леся Українка. У будинку № 18 на Тарасівській вона бувала і в наступні роки. В. Ф. Сікорську відвідували Косачі, Лисенки, Старицькі, іноді відбувалися зібрання «ГІлояди», збиралася молодь, що захоплювалася музикою, літературою, тоат-ром,— гімназисти і студенти, друзі «голоти», як любовно називала Леся Українка молодших сипів і внуків В. Ф. Сікорської. Із перебуванням у родині Сікорських зв’язані найкращі спомини Лесі Українки.

Наталка — Наталя Іванівна Вишинська-Гроздова (1875— 1946), внучка В. Ф. Сікорської. Збереглася «метрична виписка», яка засвідчує, крім іншого, давні і дружні зв’язки батьків Лесі Українки і Н. І. Вишинської. У середині 70-х років II. А. Косач працював головою новоградволштського з’їзду мирових суддів, а секретарем був Іван Романович Вишипськнн. Із документа видно, що хрещеною матір’ю Наталки була Олена Пчілка.