Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Світанок 📚 - Українською

Читати книгу - "Світанок"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Світанок" автора Стефані Маєр. Жанр книги: 💛 Любовні романи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 148 149 150 ... 170
Перейти на сторінку:
опиратися їй і не дозволити поділитися своїми думками, якщо опиниться у достатній близькості до неї. Якщо Аро дасть їй змогу пояснити…

Я здригнулася на саму думку, що Ренесма опиниться так близько від жадібних молочно-туманних очей Аро.

— Ну, — сказав Едвард, розтираючи мої напружені плечі, — принаймні Аро доведеться побачити й визнати правду.

— Але чи правда зможе його зупинити? — пробурмотіла я. На це питання Едвард не мав відповіді.

РОЗДІЛ 35. ОСТАННІЙ ТЕРМІН

— Зібралася в місто? — запитав Едвард безстрасно. На його обличчі застиг вираз силуваного спокою. Він трішки міцніше пригорнув Ренесму до грудей.

— Так, кілька нагальних справ… — спробувала я відповісти так само буденно.

Він усміхнувся моєю улюбленою фірмовою усмішкою.

— Не гайся й повертайся до мене.

— Як завжди.

Я знову взяла його «вольво», міркуючи, чи не здогадався він поглянути на кілометраж на лічильнику. Він уже звів окремі факти докупи? Про те, що я маю таємницю, він уже, безперечно, здогадався. Та чи вирахував причину, з якої я не можу довіритися йому? Чи розуміє він, що незабаром Аро може дізнатися все, що знає сам Едвард? Гадаю, Едвард міг дійти такого висновку, і це б пояснило, чому він не вимагає від мене пояснень. Думаю, він намагався забагато про це не розмислювати, силкувався взагалі всі підозри викинути з голови. Цікаво, чи зіставив він із цим мою дивну поведінку того ранку, як утекла Аліса, — коли я спалила книжку в коминку? Не знаю, чи зміг він аж усе об’єднати.

Пообіддя було похмурим — потемніло так, мов уже прийшов вечір. Я мчала через мряку, не спускаючи очей із важких хмар. А раптом сьогодні випаде сніг? Чи затримається він на землі — так, як у Алісиному видінні? Едвард гадав, що у нас у запасі ще є два дні. А тоді ми станемо табором на галявині, щоб спрямувати Волтурі туди, куди хочемо ми.

Перетинаючи потемнілий ліс, я міркувала про свою останню поїздку в Сієтл. Мені здалося, я розгадала, чому Аліса спрямувала мене саме на ту пошарпану вулицю, куди приходили темні клієнти Дж. Дженкса. Якби я прийшла в другий його, легальний офіс, чи знала б я взагалі, що маю просити? Якби я познайомилася з ним як із Джейсоном Дженксом або з Джейсоном Скоттом, ліцензованим правником, чи змогла б я достукатися до Дж. Дженкса, який фабрикує фальшиві документи? Мені слід було пройти шлях, який ясно вказував, що я замислила незаконне. Це був ключ.

Вже зовсім стемніло, коли я, на кілька хвилин завчасно, заїхала на стоянку ресторану, ігноруючи послужливих швейцарів на вході. Я вдягнула контактні лінзи й увійшла всередину, щоб там зачекати на Джея. Незважаючи на поквапливість, із якою мені кортіло впоратися з моєю неприємною справою й чимшвидше повернутися назад до родини, Джей, вочевидь, намагався зберегти репутацію незаплямованою, тож мені здалося, що хуткий обмін на стоянці образив би його почуття.

За стійкою я назвала ім’я «Дженкс», і раболіпний метрдотель провів мене нагору в невеличку приватну кімнату, де у кам’яному коминку потріскувало полум’я. Він узяв у мене довгий — до литок — плащ кольору слонової кістки, котрий я вдягнула, щоб приховати сукню, яка, на думку Аліси, пасувала б для такого походу. Побачивши атласну коктейльну сукню перлинного кольору, він ахнув. Мені не вдалося приховати вдоволення — я й досі не звикла до того, що мене вважали вродливою всі, не тільки Едвард. На нетвердих ногах задкуючи геть із кімнати, метрдотель бурмотів уривчасті компліменти.

Чекаючи, я стала біля вогню та простягла пальці до полум’я, щоб хоч трохи нагріти їх перед неминучим потиском рук. Не те щоб Джей не здогадувався, що з Калленами щось явно не так, але таку звичку незле було б у собі виробити.

На якусь мить мені стало цікаво, що було б, якби я запхнула руку просто у вогонь. Яким би було відчуття, коли б моя плоть запалала…

Увійшов Джей і відірвав мене від похмурих думок. Метрдотель забрав у нього пальто, і стало видно, що я не єдина святково вбралася для цієї зустрічі.

— Вибачте за запізнення, — мовив Джей, щойно ми залишилися самі.

— Ні, ви саме вчасно.

Він простягнув долоню, й ми потисли одне одному руки; його пальці й досі були очевидно теплішими за мої. Але його це, схоже, не турбувало.

— Пробачте мені таку сміливість, але сьогодні ви просто сліпуча, місіс Каллен.

— Дякую, Джею. Будь ласка, кличте мене Беллою.

— Мушу зазначити, що з вами зовсім не так працюється, як із паном Джаспером. Не так… тривожно, — він нерішуче всміхнувся.

— Справді? А мені завжди здавалося, що присутність Джаспера, навпаки, заспокоює.

Його брови зійшлися на переніссі.

— Невже? — ввічливо пробурмотів він, явно не погоджуючись. Дивно. Що ж такого Джаспер міг заподіяти цьому чоловікові?

— Ви давно знайомі з Джаспером?

Він зітхнув, виявляючи ознаки занепокоєння.

— Я працюю з містером Джаспером понад двадцять років, а мій старший партнер знав його ще років п’ятнадцять перед тим… І він зовсім не змінився, — Джей ледь помітно скулився.

— Так, у цьому Джаспер дещо дивний.

Джей похитав головою, немов намагаючись відігнати тривожні думки.

— Може, присядете, Белло?

— Взагалі-то я трохи поспішаю. Мені ще треба буде подолати неблизький шлях додому, — говорячи це, я витягнула з сумочки грубенький білий конверт із його премією й простягнула йому.

— О, — вигукнув він, і в голосі його прозвучала нотка розчарування. Він запхав конверт у внутрішню кишеню піджака, навіть не перевіривши вмісту. — Я сподівався, ми хвильку побалакаємо.

— Про? — поцікавилась я.

— Ну, спершу давайте я передам вам усі ваші папери. Хочу переконатися, що ви всім задоволені.

Він обернувся, поклав дипломат на стіл і клацнув замочками. Звідти він дістав великий коричнюватий конверт.

Хоча я й гадки не мала, що там перевіряти, я відкрила конверт і побіжно переглянула його вміст. Джей перевернув Джейкобову фотографію і трішки змінив кольори, щоб не одразу було очевидно, що і на паспорті, і на посвідченні водія вміщена та сама світлина. Мені здалося це розумним, але це ще нічого не означало. На якусь частку секунди я затримала погляд на паспорті Ванесси Вовксон — і швидко відвела очі, бо до горла підкотив клубок.

— Дякую, — мовила я.

Його очі трішки звузилися, і мені здалося, він був розчарований тим, що я не вивчила документи уважніше.

— Можу вас запевнити, що робота бездоганна. Вона пройде найретельнішу перевірку фахівців.

— Я цього цілком певна. Я справді неймовірно вдячна за все, що ви для мене зробили, Джею.

— До ваших послуг, Белло. У майбутньому без

1 ... 148 149 150 ... 170
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Світанок», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Світанок"