Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Чигиринський сотник 📚 - Українською

Читати книгу - "Чигиринський сотник"

611
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чигиринський сотник" автора Леонід Григорович Кононович. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 148 149 150 ... 179
Перейти на сторінку:
цяцькований сів на задні лапи і очі вирячив, здивовано ворушачи вусами, а вона знай сміється і сміється.

— Та чого се ти!.. — заволав Михась обурено. — Нічого собі… ще й регоче, ти диви!

А Леся втерла сльози, сіла на землі й каже:

— Ох, козаче… добра в тебе душа, хоробре серце, але, не во гнів нехай тобі буде сказано, дурненький ти трохи! — І, подумавши, докинула: — Та й не трохи, а таки добряче!..

— Се я дурненький?! — перепитав Михась розлючено.

— Та вже ж не я!

— Я — дурний, еге?

— Ще й як!

— А я осьо тобі дам зараз за такі слова!

— А от і не даси!

— А дам!

— А не даси!

— А от побачиш!

— А спробуй!

— А думаєш, не спробую? Бо нічого дурним мене узивати!

— А ти доведи, що розумний!

— Довести?

— Еге ж!

— А як?

— А от скажи, звідки діти беруться?

— А що, думаєш, не знаю вже?

— А певно, що ні! От скажи, скажи!

— А що, гадаєш, не скажу?

— Авжеж, не скажеш!

— А от і скажу!

— От і скажи!

— От і скажу!

— Та й звідки вони беруться?

Надув щоки Михась, замовк на мить і каже:

— Лелеки їх приносять, от звідки!

Витріщила Леся на нього очі, а тоді зітхнула й рукою махнула безнадійно.

— Гаразд, — каже, — менше з тим…

Та й підвелася, зняла з його шиї петлю, лика розтяла і каже докірливо:

— Ну чого ти такий нездогадливий, Михасику?

— А що? — питає малий козак.

— Невже мене ти за пекельницю міг узяти? Хіба ж я на неї схожа?

Зиркнув на неї Михась і каже:

— Ти бісурканя?

— Бісурканя.

— І мати твоя бісурканя була?

— Еге ж!

— І за мене вбили її козаки у Вовчій балці?

— За тебе.

— То чого ти мені полуду на мізки наводиш! Хто з нас тоді Чорнобогові служить?

Зітхнула мала бісурканя.

— Як ти сказав, так воно і є, тільки не служу я Чорнобогові…

— А як се вийшло?

— Та так, що вдалася я у батьків рід, а не в материн… Як уродилася на світ, то побачила матінка моя, що в мене золоті коси… а се означало, що успадкувала я кров тієї войовниці, що боронила Дажбожий храм на горі Заруб! І до Иру належу, а не до Пекла.

— Та й що далі?

— Хотіла вона убити мене, та пошкодувала… От і оддала бабуні, що в Трояновій долині жила.

— А бабуня чия?

— То батькова мати.

— То ти не на їхньому боці?

— А певно, що ні!

— А чого ж Троянів Ключ хотіла вициганити в мене?

Усміхнулася Леся, й знову засяяли її очі, блакитні мов небо.

— Та то я пожартувала трохи… Хтіла побачити, який то козак із тебе!

— Добрі мені жарти! — буркнув Михась. — А сяя гадюка чого в тебе на шиї?

— Та хіба ж се гадюка!

— А що ж воно таке?

Почула змія, що про неї балакають, і засичала, дриґаючи роздвоєним жалом.

— Ящірка се, тільки безнога.

— А не кусається?

— Та певно, що ні! Ручна вона і ласкава дуже… осьо візьми, то побачиш.

Та й зняла ту змію і дає Михасеві.

— Е,

1 ... 148 149 150 ... 179
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чигиринський сотник», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чигиринський сотник"