Читати книгу - "Два в одному, Каміла Дані, Марі Керімей"

Зціплюю зуби. Натягую чорну водолазку. Такого ж кольору джинси.

Спускаюсь вниз.

Підхоплюю куртку й вибігаю на вулицю.Сідаю за кермо та прямую куди очі бачать. Потрібно відпочити, обдумати дивне відчуття, що причаїлося у грудях. 

Проїжджаю магазинчик та вирішую зупинитись. Купую собі пляшку коньяку, лимон. Думаю де його випити. Додому не хочу.

Набираю номер давнього знайомого, з яким нещодавно говорив за корпоратив.

– Привіт, друже.

– Привіт. Я тут до тебе з проханням, – зараз я готовий навіть благати.

– Уважно слухаю, – спокійно відповідає.

З Данилом знайомі ще з інституту. Він вирішив, що ветлікарем бути не для нього, і поїхав за своєю мрією. Тепер він директор готелю Тріумф.

– Можу я заночувати в одному з твоїх номерів? – зітхаю та прикриваю очі. Кладу голову на руки, які лежать на кермі.

– Звісно можеш. Ще питаєш.

– Дякую тобі, – усміхаюсь.

– В тебе щось сталось?

– Та ні. Все добре. Давай завтра поговоримо. Втомився просто. Хочу відпочити, – перериваю виклик.

Заїжджаю на територію готелю. Паркую автівку. На рецепшені мене привітно зустрічає молода дівчина з довгим каштановим волоссям. Показує номер.

Відразу наливаю й нарізаю собі лимончика. Сідаю в лоджію.

Сам не розумію, чому розізлився на відмову Ксенії. Вона ж мені ніхто. Сусідка – співробітниця – все. Але, чому в серці щось тисне? Треба розібратися…

Висушую всю пляшку. 

Тепер я відмовляюсь думати. Скоріше, мій мозок відмовився. 

Тільки сон. Міцний та довгий.