Читати книгу - "Врятуй мою душу, Марта Мущинка"

Станіслав:
Не маю ні найменшого уявлення, чому ж я так завівся? Ще й цей Андрій! Всюди хоче вставити свої п'ять копійок. От до чого це він почав леститись до моєї дівчини? І байдуже, що вона фіктивна, він же ж цього не знає! Чорт, якби поруч не було Амелії, на обличчі Андрія точно б красувався здоровенний синяк! Тому хай подякує, що в мене така добра дівчина! 
Попрощавшись із усіма прямуємо до моєї машини..Вже за звичкою відчиняю їй дверцята, але на цей раз чомусь не отримую посмішки у відповідь..Окей, проїхали! Не дуже то й хотілося! Сідаю за кермо, відчуваючи якусь напружену атмосферу..Ось це починає мені не подобатись! Не влаштує ж вона мені на рівному місці скандал? Ніби ж немає на це приводу! Але натомість чую, як вона спокійно видихає і зрештою наважується спокійно запитати:
- Стас, чому ти так завівся? Нам не обов'язково настільки добре грати роль! Та й гадаю твій друг просто пожартував! 
- Він мені не друг! І я знаю добре усі його жарти - цей, був зовсім не схожий! Він хотів допекти мені, як робить це завжди! - також зберігаю спокій. Ну принаймні поки що..
- І чому він це робить? 
- Хоче бути на моєму місці. Не знаю, можливо заздрить мені! Саме він вмовив мене на те дурнувате парі! Мовляв, що я не зможу завести серйозні стосунки! А призом було місце лідера - моє місце! - відповідаю, пояснюючи кожну важливу деталь.
- І чому я не здивована? - натомість з посмішкою реагує дівчина і додає:- Гаразд, з тим парі - проїхали! Звичайно трохи образливо, що саме я стала вашою жертвою, але все ж.. Це вже немає значення..
Вона ніби і не образилась, але щось мені підказує, що тут не так усе й просто. Та й якщо чесно, я вже і сам картаю себе, що погодився на авантюру Андрія! Тепер перед Амелією і справді трохи соромно..
- Амеліє пробач, що вплутав тебе у все це..- випрошую її прощення..
- Та все норм! Зараз у нас спільна вигода! Ти допомагаєш мені, а я тобі - всі у виграші! - ніби весело промовляє та, але не посміхаючись..
- Ні, ти не розумієш! Вибач, мені за те парі! За те, що ледь не зірвався, та й загалом за все! - каюсь, вперше в житті каюсь перед дівчиною. Чомусь саме перед Амелією мені соромно за свої вчинки! І чомусь я хочу саме її пробачення! 
- Стас, ти божевільний хлопець! - сміючись, відповідає Амелія - Я пробачаю тобі:) 
- Чудово, тому пропоную це відзначити! - зненацька повідомляю свою пропозицію, знаючи, що вона точно не відмовиться і додаю:- Чи ти вже хочеш повернутись до батьків? 
Натомість дівчина здивовано піднімає одну брову, мовляв "ти здурів чи як?" А тоді говорить:
- Звичайно, ні! Я більше ніж впевнена, що вони ще й досі з твоїм дядьком святкують наші "майбутні заручини".. То куди ми поїдемо? 
- Скоро побачиш! - як завжди зберігаю інтригу. Ну вже дуже подобається мені бачити роздратоване личко Амелії, якій не дуже до вподоби грандіозні сюрпризи..
Амелія:
От же ж цей Стас із своїми сюрпризами! Ну скільки можна! "Скоро побачиш!" Ну хіба так важко сказати одразу? Для чого всі ці дурнуваті сюрпризи?? Через деякий час ми зупиняємось біля одного дуже популярному кафе-клубу..І одразу ж виникає питання: це і є його сюрприз? 
- Це і є твій сюрприз? - повторюю свої думки у голос..
- Ну я ж не обіцяв нічого грандіозного..Гадаю, що після гри ти зголодніла, тому поїмо, потанцюємо..Принцесо, буде весело! Але як тільки захочеш, я одразу ж відвезу тебе додому! - знову цей його режим джентльмена..
- Який ти люб'язний! А ти не думав, що я як твоя дівчина захочу залишитись в тебе наніч? - роблю милий і водночас серйозний вираз обличчя, спостерігаючи за його здивованою реакцією..Не чекав такого? Ну я вмію дивувати! Але звичайно, що просто жартую..Щоб я ночувала у нього, потрібно спочатку переступити через всі свої принципи, та й ще й бути його справжньою дівчиною, а оскільки я сама фіктивність, то нічого не вийде! 
- Амеліє я б залюбки, але..
- Але заспокойся! Я жартую Стас! Не сприймай все настільки серйозно! І будь ласкавий, виключи свою фантазію, а то в тебе на лобі все добре розписано..Ти ж точно правильно не зрозумів слово "наніч"..- посміхаючись промовляю я та виходжу з його автомобіля.. І буквально в ту ж секунду хлопець виходить за мною, проте трохи шокований..
Ми примістились біля барного столика, де нас обслуговував досить таки милий бармен. 
- І чого бажаєте? - запитав він, поглянувши на Стаса, а потім різко перевівши свій погляд на мене додав:- Вам, красуне, перший коктейль за рахунок закладу)) 
- Дякую:) А з якого дива? - трохи здивувавшись перепитала я..
- За гарні очі..- підійшовши ближче відповів той бармен, змусивши мене ще більше здивуватись та трохи зніяковіти..
- Чуєш ти! - якось зненацька схоплюється мій недо хлопець - Якщо ти не помітив, дівчина тут не сама! 
- Авжеж..Вас важко не помітити! Ви її брат?? - якось байдуже перепитав бармен, ніби вдаючи дурника..
- Чувак, ти приколюєшся?? Я її хлопець! І якщо ще хоч раз подивишся або навіть дихнеш в її сторону, вважай, що ти тут вже не працюєш! - зрештою зберігаючи спокій, але із помітною злістю промовив Стас, примусивши бармена і справді трохи задуматись.. О це так! Невже він настільки круто хоче грати роль? 
- Стас, ти вже вдруге за день так заводишся! Чому? - підсідаю по ближче, щоб краще чути його відповідь крізь гучну музику..
- А хіба я маю сидіти і чекати поки у мене відберуть дівчину? - запитально піднявши брову питає він у відповідь..Але от визнати, що ревнує мене - не хоче! Хоча можливо і справді не ревнує, а просто не хоче викрити наш план! 
Натомість я посміхаюсь та шепочу йому на вухо:
- Не відберуть! Я вірна дівчина, хоч і фіктивна:) Ну і поцілуй мене нарешті, барменчик чекає на шоу..
Стас помітно округляє очі, явно не чекаючи від мене таких слів, але зрештою не відсторонюється, заправляє неслухняне пасмо мого волосся за вушко, помалу, до самих мурашок проводить рукою по моїй щоці та якось дивно та пронизливо довго роздивляється кожен сантиметр мого обличчя, а коли зупиняється на губах то без зайвих церемоній ніжно та палко цілує.. І повинна визнати (хоч і не хочу), але це до біса приємно, і навіть на секунду здалось ніби наші стосунки не фіктивні, і ми як справжня закохана пара проводимо разом час..Але це тільки здалось, і всього на секунду..
- Принесу нас чогось поїсти! А ти тут мене чекай! - після поцілунку оговтався мій джентельмен.. Ну нарешті, додумався, що я ще й досі сиджу голодна! На знак згоди я просто кивнула головою. Хоча куди я маю зникнути? Танцювати без нього не піду, а то ще на когось накинеться! У сторону бармена навіть не дивлюсь, якийсь він дивний..Та й після погроз мого дорогого хлопця той навіть сам боїться дихнути, не те, що глянути на мене! 
Чекаючи, гортаю стрічку в інстаграмі, хоч принаймні для того, щоб чимось зайняти свій голодний шлунок.. І буквально через декілька секунд помічаю, як хтось сідає поруч..Відкладаю телефон з надією на те, що Стас нарешті приніс мені щось поїсти, але натомість переді мною з'являється Марк..
- Не очікував тебе тут зустріти красуне! Не думав, що ти ходиш у такі місця:) 
Як бачите, сьогодні мені з хлопцями "щастить". На будь який смак, тільки й те роби, що ходи з усіма на побачення!