Читати книгу - "Покоївка, Jo Peters"

Мені так не подобалось брехати подрузі, але той сюрприз, який очікував на неї, однозначно був того вартий.

Ми зайшли до практично пустого ресторану, про оренду якого потурбувався Влад. Тихо грала музика з плейлисту, який я склала з улюблених пісень Лізи.

Я підійшла до Влада, який стояв у кутку зали в темряві, доки Ліза круглими очима дивилася на Стаса, що стояв біля єдиного накритого столу, на якому стояли улюблені наїдки дівчини та свічки, для створення потрібної атмосфери. Чоловік вдягнув охайний дорогий костюм, який, до речі, йому дуже личив. Побачивши кохану, він усміхнувся, став на одне коліно, дістав з кишені прекрасний перстень зі справжнім діамантом і простягнув його Лізі.

— Пробач, що так несподівано зник, але мені потрібно було подумати. За цей день я усвідомив, що ти надзвичайно важлива для мене. Мені б хотілось пов’язати своє життя саме з такою людиною, як ти. Лізо, ти погодишся стати моєю дружиною?

Подруга просто не могла повірити, що все це відбувається насправді. На її обличчі з’явилася широка усмішка щастя.

— Так. Звісно, так! — захоплено вигукнула вона, не потребуючи багато часу на роздуми, бо знала, чого саме прагне її серце.

Поки заручені обіймалися та цілувалися, ми з Владом перезирнулися, обидва радіючи тому, що посприяли щастю цих двох. З нас дійсно вийшла гарна команда.