Книги Українською Мовою » 💙 Різне » Життя в натхненні, Михайло Мішин 📚 - Українською

Читати книгу - "Життя в натхненні, Михайло Мішин"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Життя в натхненні" автора Михайло Мішин. Жанр книги: 💙 Різне. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 15 16
Перейти на сторінку:
Дача

У 1984 році почали роздавати ділянки біля села Яковлівка. Щоб отримати дачу, треба було мати три показники. Щоб ти був ветеран праці, щоб ти був багатодітний, а у мене троє дітей було, і ще якийсь показник. Я цими показниками володію, і кажу Толі, що пропонують ділянку.

- Ой, - каже, - візьми. Я буду сам там працювати, тільки отримай.

І в 1985 році дали нам наділ. Я із зятем Колею їдемо вдвох на автобусі. Знайшли свою ділянку, там кілочки були поставлені. Ділянка - 4 сотки на камінні.

Після цього Толя і Коля почали купувати землю. Возили КрАЗами, насипали та розрівнювали землю. Я вже не пам'ятаю, скільки КрАЗів було.

У Юлі була подруга у селі Мар'янка, і батько її займався вирощуванням троянд. Юля из Колею поїхали туди, привезли троянд багато, дуже красивих кольорів. Посадили троянди.

Толя викопував півтораметрові ями, в камінні видовбував, і садив дерева.

Коля виписав дров, побудували сарай.

Почали будувати фундамент під будинок. Зробили цей фундамент і викопали підвал. Коля із братом Жоріком зацементували той підвал.

А коли стали робити раму під ляду, то почалися чвари. Коля каже 80 см, а Толя хоче 120 см, щоб вулики на зиму опускати. Смикали: той туди, той сюди. І на цьому будівництво зупинилося.

Толя бджіл заводив. Збирав череду, сушив, рубав і здавав до аптеки. Копійку до копійки збирав і купував бджіл. Та рази три він купував тих бджіл, і щоразу вони в його дохли. А він же ж любив їх! Тільки назбирає гроші: і виписував бджіл із Кавказу, і купував у своїх друзів у Свердловську. Так він їх і не розвів. Але весь час був при ділі.

Полуниці було море, дуже багато. Толя тільки й сидів над тою полуницею, обробляв. Він дуже любив ту ділянку.

Я пам'ятаю, було, Толя набере миску полуниці.

- Будете їсти полуницю?

- Ні, не хочеться.

Він намиє, покладе на столі, поставить тарілку цукру. Ми ото по одній взяли неохоче. Потім ще, поки всі не з'їли.

Або я втомлюся, лежу на ліжку. А він каже:

- Набрати тобі черешні?

Я кажу:

- Ой, не хочу. Я так заморилася!

Він піде, намиє, принесе мені і покладе поруч. Біла черешня, велика така. Я лежу, беру одну, другу. Потім очі відкриваються, бо я вже їм вітаміни! Поки і з'їла. Кажу:

- Толя, я вже всю черешню поїла!

Ділянка на чотири сотки - це мало. Було полуниці багато посаджено, а картоплю немає де садити. А там, якщо 15 хвилин пройти, були місця, де люди землю захвачували та садили. І от Толя розрівняв там майже 5 соток. Там таке місце, де річечка проходила. І ми садили картоплю, помідори, чеснок, полуниці. Там така земля чудова!

Бувало, садимо картоплю, а там соловей співає. Або зозуля кукує, або фазани. Я кажу:

- Толя, як добре тут!

А він каже:

- Тихо! Тихо, щоб не наврочила.

До того там було гарно, до того добре! Там такі городи були!

Толя вранці йшов туди перевіряв, потім увечері.

Я картоплю вирощувала. У лютому вибирала найкращі картоплинки, такі рожеві, тоненькі. Клала в бутелі. Спочатку було 3 бутилі, потім 5, потім 7 бутилів на третій рік. На сонці вигріваю їх. Вони набираються енергії від сонця і рано в березні я висаджувала їх.

У нас була така рання картопля, та така смачна! Ще жуки не встигали її поїсти, бо вона рання.

І одного разу викопали в нас картоплю. Казала Толі:

- Давай викопаємо, бо вкрадуть.

Прийшли - та жодного куща нема, усі покрали.

І ми ото три роки садили, а після того перестали садити картоплю, тому що крадуть.

А ще у нас там такий часник був! Прийшли, а ті самі покрали і часник у нас. Не стали ми вже й часник там садити. Після того залишилася там тільки полуниця.

Я туди вже не стала ходити, бо далеко. А якось приїхала до мене подруга, і ми пішли. Ніхто за тою полуницею вже не доглядав, а ми там скільки її набрали! У бур'яні вона росла. Там така земля була, диво!

У 1996 році Толі не стало. Тоді Коля обробляв цю ділянку на дачі. Потім Коля захворів, і стала я там працювати. 

Я сама обробляю ту ділянку. У мене дача зразкова. Хто не йде по вулиці, як глянуть - жодного бур'янчика немає. Побілено раніше за всіх. І я з такою любов'ю займаюсь! У мене така енергія з'являється, коли я приїжджаю на ту дачу!

Квітів повно, яблук повно. Я посадила багато дерев. Вишні посадила, айву. Виноградів чотири кущі зростають - це я сама посадила.

Мене не стане, а ви будете їздити, фрукти збирати: сливу, персик, черешню, вишню. Квіти - так багаторічники. Мене не стане, а ви будете приїжджати і любоватися.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 15 16
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Життя в натхненні, Михайло Мішин», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Життя в натхненні, Михайло Мішин"