Читати книгу - "Людині потрібна людина…, Анна Нікош"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Одного разу він збирався з другом в один клуб , а я на день народження до знайомої в інший. Так , як я майже нікого не знала на тому святі , то й не стала там затримуватися. Додому було їхати рано і чорт мене смикнув поїхати до Романа , та й ще без попередження.
Моєму здивуванню не було меж , коли я побачила з ким сидить мій чоловік і його друг. Дві найконченіші баби нашого міста. Одна спить тільки з чоловіками, які спроможні фінансувати її нескромне життя , а інша - просто не жадібна , займається сексом з усіма охочими.
Знову цей удар по свідомості , знову я забула як дихати. Декілька хвилин , а можливо секунд я намагалася вилізти зі стану прострації і зрозуміти , що відбувається ? За що так зі мною ? Чим я заслужила ?
Поступово прийшла до тями , намагаючись не влаштовувати грандіозного скандалу і не видрати патли цим дівкам. Виходило погано , хотілось все трощити . Та все ж я взяла себе якось в руки і підсіла до них за стіл. Мило посміхнулась всім присутнім :
— Привіт. А що ці шльондри роблять за вашим столом ? - запитала я з любʼязною посмішкою , але достатньо гучно , щоб ці шльондри почули.
— Давай без сцен , вони просто до нас підсіли. Більше не було вільних столів . - відповів Рома.
— Ой , які ж ви погано виховані хлопчики , не могли звільнити для дівчаток столик ? Коктейлем хоч пригостили ? - я взяла келих однієї з них понюхала , покрутила в руці і вилила їй в обличчя. - Можеш не відповідати , Ромчик. Я сама пригостила. Прощавай.
Встала і пішла з високо піднятою головою , хоч всередині все калатало .
Сіла в таксі і приїхала додому . Я чекала на чоловіка , думала , що приїде одразу і почне вибачатися. Але минуло сорок хвилин , а його все не було.
— Кого ти обманюєш , дурепа ?! Він не приїде. Чхати йому на твої почуття і на сімʼю, - говорила я сама до себе . - Ти молода і гарна , сексуальна … для кого? Він того вартий ??? Твої найкращі молоді роки йдуть , а ти чекаєш з моря погоди. Відплати йому тією ж монетою. Знайди когось іншого , переключи свою увагу , змісти фокус , відволічись. Хоча б сьогодні. - сказала я сама собі.
В мене був один єдиний не одружений знайомий. Симпатичний трудоголік, який періодично на мене залипав, коли думав, що я не помічаю. І погляд його збивав мене з пантелику. Я бачила захоплення і бажання. Але , раніше мене те особливо не цікавило.
— Скоро вже і весна закінчиться , потепліє, а я ще й досі ні до кого в пальто на голе тіло не навідувалась.
Я одягла червону білизну , панчохи , червону помаду , пальто. Викликала таксі і поїхала.
Вийшла з автомобіля і побачила , що світло в потрібній квартирі горить. Чудово , сподіваюсь , мені тут будуть раді.
Дзвоню в домофон.
— Хто там ? - спитав Віктор
— Це Юля , впусти мене будь ласка.
Двері в підʼїзд відчинилися , я зайшла.
— Щось сталося ?
— Ні , все нормально. Просто захотілося , щоби ти мене обійняв, - бачили б ви його ошелешені очі.
— Ти точно в порядку ?
— Так , котику , я в порядку. Я ловила на собі твої погляди вже досить давно і я теж тебе хочу , дуже … - сказала я напівпошепки, розстібаючи пальто.
Він підлетів до мене вмить і обійняв , прикриваючи поли мого пальто.
— Тебе чоловік зрадив ?
— Ні ,він просто виписав дозвіл на шалений секс з тобою. - прошепотіла я йому і облизала шкіру за вухом , а руками провела по спині під футболкою.
Я притулилася до нього всім тілом , і продовжувала цілувати шию. Мої руки погладжувати його натреноване тіло. Я відчувала насолоду і дике бажання. Навіть , не одразу зрозуміла , що чоловік важко дихає мені в потилицю , гладить мій живіт і спину. Аромат його гелю для душу зводив мене з розуму. Незважаючи на те , що я ще була у взутті і в пальто , притиснута до вхідних дверей , була готова віддатись йому прям тут.
— Поцілуй мене , - тихенько сказала я .
— Ні , після поцілунку я не зупинюсь. А ми мусимо. Ти пожалієш завтра , - відповів Віктор.
— Я , навіть , хочу пожаліти. Трахни мене !
Йогу руки вже були в моїх трусиках , а пальці ніжно пестили мою плоть. Мої ж ручки подорожували по його тілу від тугих сідниць до міцних грудей і далі вниз. Він хотів мене , його бажання впиралось в мій живіт. Віктор гучно і важко дихав , його руки ледь тремтіли . Поцілував мене глибоко , волого , пристрасно і зупинився . Його палець все ще був в мені. Але він намагався відсторонитися , хоч подумки.
— Ти неймовірна , тебе не можливо не хотіти! Та тебе хоче , навіть , самий гейський гей !
— То не зупиняйся .
— Юль , я так не можу. Як мені дивитись Роману в очі , тиснути йому руку ?
— Я все одно з ним розлучусь .
— Це нічого не змінить , - він почав застібати ґудзики на моєму пальто. - Я викличу тобі таксі.
Мабуть зі мною стався не той день , не того місяця , не того року. Бо , що не пригода , то я в ній програвша сторона. Всі нещастя обрушились на мене враз і сніжним комом відчай все зростає у моїй душі.
Я розвернулася і вийшла в під’їзд , не закривши двері . Я би зараз , навіть, закурила.
Гори воно все синім полумʼям ! Кляті чоловіки , через них всі жіночі нещастя !
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Людині потрібна людина…, Анна Нікош», після закриття браузера.