Читати книгу - "Дама і Король, Viter"

Наступного дня , коли урок закінчився, Ліана зітхнула з полегшенням  . Вона пережила контрольну. Але її радість тривала рівно до того моменту, коли вчителька заговорила знову.

— А тепер трохи творчості. Пам’ятаєте, минулого тижня ви писали есе на тему «Як фізика впливає на наше життя»? Я перечитала всі роботи… і маю одну дуже цікаву знахідку.

Ліана відчула, як її серце зупинилося.

— Агафонова, твій текст вразив мене найбільше. Чудове поєднання гумору та науки! Особливо мені сподобався момент, де ти написала, що закон всесвітнього тяжіння пояснює, чому учні так тяжіють до дзвінка з уроку.

Клас засміявся, а Ліана почервоніла.

— У зв’язку з цим, я хочу, щоб ти продовжила цю тему, але вже у форматі проєкту.

Ліана зітхнула з полегшенням. Ну, проєкт — це не так страшно.

— Але я вважаю, що такі ідеї не повинні розвиватися наодинці. Тому ми зробимо групову роботу!

Ліана миттєво змінилася в обличчі.

— Я розподілила вас у команди. Агафонова, ти працюватимеш із Графом… тобто, з Яном.

Вона мало не впустила ручку.

— Орест Дроздик і Ангеліна Біла — ще одна команда.

Задні парти вибухнули сміхом.

— Ууу, Жвачка і Сорока, це буде епічно!

— Дякую за довіру, але я можу працювати і сама, — тихо промовила Ліана.

— Групові проєкти потрібні для розвитку комунікації, — усміхнулася вчителька. — І я вірю у вашу творчу співпрацю.

Ян усміхнувся і нахилився ближче.

— Ну що, Ліано, будемо разом тягнутися до науки?

Ліана закотила очі.

— Головне, щоб не до шкільної трагедії.

— А це вже як піде, — підморгнув Ян.

З першої парти почувся голос Ореста:

— Я протестую! Чому мені дісталася Сорока?!

— Бо я класна, Дроздик, — невимушено відповіла Ангеліна. — І тепер тобі з цим жити.

Орест схопився за голову.

— Це не проєкт, це катастрофа.

— Що ж, тоді назвемо його так, — вчителька всміхнулася. — «Фізика: коли закон всесвітнього тяжіння тягне тебе в катастрофу».

Клас знову вибухнув сміхом. А Ліана важко зітхнула.

Це буде цікава робота… якщо вона виживе.