Читати книгу - "Око дракона, Дар'я Пойманова"

Я помахала йому рукою, прикриваючи очі, і слухаючи звук співу птахів, шелесту листя і тихого чортихання Насіма.

Але тут, згадавши вчорашню останню клієнтку, я різко підхоплююся, і клацаю пальцями, привертаючи увагу радника.

— Пам'ятаєш нашу вчорашню розмову? — запитую я, спираючись ліктями на спинку дивана.

— Конкретніше, Кліо, — відвернувшись від мене, Насім почав розчищати місце на столі.

— Я розповідала про даму в чорному. Знайшов щось про Око Дракона?

Радник напружено застиг над книжками, і не повертаючись до мене обличчям, вимовив:

— Я думав, ти не збираєшся з нею працювати. Та й упевнений, ти вже знаєш, що твій батько почав розслідування, — Насім втомлено зітхнув і повернувся до мене.

— Я не буду, даю слово — чесно пообіцяла я. Я знала, що рано чи пізно піде чутка, тому була готова до подібного. — Зроблю перерву. Але мене все рівно турбує та жінка.

— Про що ти?

— Те, як вона говорила зі мною, як сиділа, та навіть як дихала, — я похитала головою. — Вона не схожа на тих безмозких багатих дівчат, які нічого не розуміють у магії. Вона... інша.

— Може... вона була донощиком короля? — Схвильовано промовив Насим.

— Сумніваюся, — я знизала плечима. — Тоді ми б зараз із тобою не розмовляли. Мене щонайменше б уже кинули в темницю.

Я знову повернулася в лежаче положення, і почула, як Насим після моїх слів приглушено ахнув, і можу заприсягтися, навіть схопився за серце.

— Так, ти дізнався щось щодо Ока дракона?

Судячи зі звуків, Насим відклав книжки і попрямував до мене. За секунду він уже втомлено вмощувався на диван навпроти.

— Око Дракона — стародавній артефакт, створений першим нащадком Ілмарі, першого мага повітря.

Я тут же підскочила, і навіть трохи подалася вперед, намагаючись не упустити жодної деталі.

— Це камінь, який було викувано з гір, виточено вітром і водою та обпалено вогнем. Перший нащадок перед своєю смертю запечатав там частинку душі самого Першого мага повітря, а отже, і магії. І тільки справжній нащадок зможе взяти його в руки. Око Дракона саме вирішує, гідний маг стати новим правителем чи ні.

— Хіба камінь здатний зрозуміти, хто гідний, а хто ні? — з деяким сумнівом у голосі запитую я.

— Якщо вірити в те, що він містить у собі частину душі, то так, — киває Насим.

— Звідки така назва? — вимовляю я запитально, спираючись на спинку дивана.

— Ще за часів Перших, у тих горах мешкали дракони, — мрійливо промовив Насім. Він був таким же любителем історії, як і я, звідти й така пристрасть до книг. — Стародавні й дуже могутні істоти. Поступово, як почали з'являтися перші нащадки, і прості люди, дракони стали зникати, а потім і зовсім перетворилися на легенду. Але дехто подейкує, що цей артефакт — Око дракона — схожий на серце дракона, а хтось каже, що це їхні очі. Звідси й назва.

— Значить, цей камінь може бути десь у нас у Королівстві? — у мені прокинувся азарт тільки від однієї думки, що зовсім поруч із нами може знаходитися один із наймогутніших і найдавніших артефактів у нашому світі.

— Може, — зітхнувши, відповів чоловік і похитав головою. — От тільки знайти його не так уже й просто. Чутки говорять, що карта, яка мала привести мага до артефакту, передавалася від Правителя одного Королівства до іншого. Адже за заповітом Перших, ми повинні були жити в гармонії. Зараз карта може перебувати в Одхані.

— Ага, — я фиркнула, уявивши, як би здивувалися Перші, побачивши в якій «гармонії» живуть їхні спадкоємці.

— Ще подейкують, що цей камінь сам по собі є джерелом магії.

— Але ж до нього ніхто не може торкатися, крім Нащадків Ілмарі.

— Тебе чому в академії вчать? — Насім розчаровано похитав головою. — Щоб витягти магію з предмета, необов'язково його торкатися.

Отже, що ми маємо: невідому даму в чорному, яка попросила мене знайти найдавніший артефакт, який, за чутками, може подарувати магу силу Перших. А карта, яка теоретично може привести до цього артефакту, знаходиться в королівстві магів вогню. Чудово.

— Кліо, — тихий голос радника привів мене до тями, я тільки зараз зрозуміла, що надто сильно занурилася у свої думки. — Благаю, будь обережна. Не шукай ту жінку.

— Але вона може стати проблемою, — запротестувала я. — І не тільки для мене, а й для всього королівства. Сподіватися на те, що вся історія про Око Дракона вигадка, я не збираюся. Наша історія — це одні суцільні легенди. Наш світ побудований на легендах. Якщо вона шукає цей артефакт, нічим хорошим це закінчитися не може.

— Тим паче, — почав Насім, однак я тут же перервала його.

— Зараз наймогутнішими магами є правителі. Що буде, якщо хтось зможе роздобути силу, що таїться в артефакті?

— Ти все одно не зможеш покинути меж палацового комплексу, — радник похитав головою, проте з голосу я вже чула, що він згоден з моїми доводами.

— Ти маєш рацію, але й сидіти склавши руки не можна, — продовжувала напирати я.

— Ми й не будемо, — нарешті здавшись, Насим киває. — Однак ти поки що не висовуйся. Мене досі хвилює твоя сьогоднішня непритомність. Це не правильно, Кліо. Тому займемося поки що цим.

Тут мені було нічим заперечити. Насім правий — те, що сталося сьогодні зі мною, це не правильно. Тому поки що зосереджуся на тренуваннях. А ще сподіваюся, що мій новий учитель хоч щось зможе знайти. Має ж бути від нього хоч якась користь.

Решту дня я провела з Насимом у його кабінеті, допомагаючи розбирати завали книг і документів, а надвечір вирушила додому.