Читати книгу - "Кров зірваних зірок, Ксана Біла"

Арел’таар більше не був містом. Він став спогадом — над ним висів попіл зірок, уламки магічних структур плавали в повітрі, як шматки снів. Але Лея стояла. Її ноги торкались зруйнованої землі, а душа — формувала нову.

У грудях билося серце — не лише її. Каелев голос звучав у кожному подиху.

— Це ще не кінець. Але це — вибір. І він твій.

Кер’наар не зник. Він став тінню в її розумі. Вона могла б стерти його назавжди — зітнути його сутність. Але тоді… вона би стала ним.

Вона стояла над його пораненою суттю — уламком. Він дихав. Слабо. Очі його тепер були не золоті — порожні.

— Чому не добиваєш? — хрипів.

— Бо я не ти, — відповіла Лея. — І ніколи не буду.

— Тоді ти програєш…

— Я вже виграла. Я залишилась людиною.

Лея підняла руки до неба. Магія не рвалася з неї — вона текла плавно, як ріка, що давно шукала своє русло. І в повітрі почали з’являтися згустки життя. Нові зірки. Нові світи. Без насилля. Без правил, нав’язаних ззовні.

— Я не створю новий світ по образу старого. Я дозволю йому народитись — таким, яким виберуть його ті, хто житиме в ньому.

І магія зробила те, чого не робила тисячоліттями.

Вона відпустила.

Каель з’явився перед нею — не тілом, а сутністю. Його обличчя було спокійним. Його руки — відчутними.

— Ти зцілила навіть час, — прошепотів він. — Тепер… усе можливо.

— Але тебе я не повернула.

— Я і не мав повертатись. Моє місце в тобі. В спогадах. У виборі, який ти зробила.

— А як же разом?

— Ми разом. І будемо. Навіть без тіл. Бо любов — це не фізічна. Це пам’ять, що світиться.

Лея стояла одна. Але не самотня.

Позаду неї — зруйнований світ. Попереду — ще не народжений.

І вона зробила перший крок. Не як богиня. Не як героїня. А як дівчина, що втратила, навчилась і… вибрала жити.

І з кожним її кроком новий світ виростав навколо.

Світ, у якому магія — це вибір.

А любов — його початок.

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ КНИГИ 

Кінець