Читати книгу - "Несподівані перетворення. , Галіція Мідвест"

– Але що можу вдіяти я? – спересердя вигукнула Галя. – Я думала, що ти справді хочеш мене побачити, провести зі мною улюблене свято Світу людей! А ти знову намагаєшся мене використати! Я – тільки якась системна помилка янгольських експериментів зі світом тонких матерій, які вихопили мене з інформаційного простору, як фрагмент древньої уяви, і без мого дозволу та відома надали мені фізичне тіло, людські незрозумілі почуття, поклали на мене місію, так і нічого не пояснивши до пуття. Що я маю зробити? Що ви від мене хочете?

– Розумію, як тобі важко, – чаклунка скрушно похитала головою.

– Та нічого ти не розумієш! Яка ти збіса подруга, якщо намагаєшся щоразу мене використати? – роздратовано вигукнула Галина і рвучко підхопилася зі стільця, перекинувши келих з недопитим глінтвейном.

Келих розбився на  кілька  кришталевих друзок, а пряне вино розтеклося бордовою плямою на дерев’яному столі. Дівчина схопила свого кожуха, жбурнула на підлогу рогатий обруч, натягнувши шапку на самі очі і вже мала намір вибігти з кафе. Сара навіть не зрушила з місця, уважно спостерігаючи за розлюченою Галиною. Дівчина раптом витягла свій смартфон. Вона натисла додаток «Протидія», знайшла функцію «локація», видалила місто Львів і швидко набрала: «Де дідько каже добраніч».

– Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся, ой, радуйся земле, син Божий народився, – натхненно бринів у кафе мелодійний голос співачки. Сара вкотре замислено подивилася на піднесені обличчя гостей закладу, зробила великий ковток охололого глінтвейну, в якому плавав попіл і вирішила скористатися смартфоном замість звиклої магії. «Зустрічай гостю», – написала вона абоненту з глумливою чортячою пикою, яка либилася до неї з екрану телефону та, не чекаючи відповіді, сховала телефон до блискучої лакової сумочки. «Мабуть, з мене справді кепська матір», – скрушно подумала вона, охопивши голову руками.

– Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка, – дзвінко лунала щедрівка у різдвяній тихій ночі.