Читати книгу - "Анабазис. Похід 10000 еллінів"

Елліни вийшли на пагорб і там зупинилися на перепочинок. /16/ Водночас вони дивувалися з того, що ніде не видно Кіра і що жоден гонець не приходить від нього. Адже вони не знали про його загибель, а припускали, що він або відійшов, переслідуючи ворогів, або пішов уперед з наміром зайняти якусь важливу позицію. /17/ Тож елліни стали радитися, чи слід їм залишатися на цьому ж місці і підтягнути сюди обоз, чи вертатися до табору. Було вирішено вертатися, і до наметів вони прибули десь під вечерю. Так закінчився цей день. /18/ Елліни застали майно переважно розграбованим, так само були забрані їстівні і питні запаси, а також повні борошна і вина підводи, які були заготовлені Кіром для роздачі еллінам, щоб вони не потерпали від гострої нестачі продовольства. /19/ Кажуть, цих підвод було з 400. Їх також тоді розграбували цареві солдати. Тож більшість еллінів залишилася без вечері, а тим часом деякі з них не встигли навіть і пообідати, бо цар з’явився перш, ніж солдати були були відпущені на обід. Так вони проводили цю ніч.

/1/ [Про те, яким чином Кір зібрав еллінське військо, коли він ішов на війну на свого брата Артаксеркса, які події сталися у поході, як відбулася битва, як загинув Кір і як елліни, повернувшись до табору, проводили ніч, маючи певність, що вони здобули цілковиту перемогу і Кір живий, — про все розказано в попередній книзі].

/2/ На світанку стратеги, зійшовшись, висловлювали подив з приводу того, що Кір і сам не з’являється і не присилає гінця з наказом про подальші дії. Вони вирішили спорядитися з усім, що залишилося у них із майна, і в повній бойовій готовності іти вперед, аж поки не з’єднаються з Кіром. /3/ Проте незабаром, зі сходом сонця, коли вони вже мали вирушати, прибули Прокл, правитель Тевфранії, нащадок лаконця Демарата[94], і Глус, син Тамоса. Вони розповіли про загибель Кіра і про те, що Аріей разом з рештою варварів утік і перебуває на тій стоянці, звідки він вийшов напередодні; вони повідомили про його намір очікувати еллінів упродовж цього дня в разі, якщо ті захочуть прийти до нього, а наступного дня вирушати в напрямку до Іонії, звідки він прийшов. /4/ Почувши цю звістку, стратеги, а також інші елліни, коли вони дізналися про це, були мов прибиті неймовірним горем. Клеарх сказав: «Якби ж то Кір був живий! Але він помер, і тому передайте Аріеєві, що ми перемогли царя і, як бачите, ніхто не одважується напасти на нас. Якби не ваш прихід, то ми б самі влаштували напад на царя. Повідомте Аріеєві, що, коли він прийде до нас, ми посадимо його на царський престол; бо ж влада має належати переможцям на полі бою». /5/ З цими дорученнями він відіслав гінців і разом із ними лаконця Хірісофа і Менона-фессалійця; останній поїхав сам з власної волі, тому що як друг Аріея, був зв’язаний з ним узами гостинності.

/6/ Вони помчали, а Клеарх залишився чекати. Солдати ж тим часом узялися добувати собі їжу і питво, запасаючись обозним хлібом і заколюючи биків та ослів із в’ючної худоби. Пройшовши трохи вперед від фаланги, вони на дрова підбирали стріли, якими рясніло поле битви і які були викинуті за наказом еллінів перебіжчиками від царя, а також плетені і дерев’яні єгипетські щити. /7/ Солдати зносили велику кількість легких щитів і перевернуті підводи. Усе це використовувалося для вогню, на якому солдати варили м’ясо і харчувалися ним увесь день.

Вже надійшла найгарячіша година на ринку, коли прибули посли від царя і Тіссаферна — всі варвари, і серед них один еллін, Фалін[95], який служив у Тіссаферна і користувався у нього повагою, бо видавав себе за знавця у військовій тактиці і в мистецтві рукопашного бою. /8/ Тож наблизившись і зібравши еллінських командирів, вони оголосили наказ царя еллінам: оскільки цар переміг у битві і Кір загинув, то їм слід скласти зброю, з’явитися до царевого намету і там, коли їм вдасться, здобути у нього ласку. /9/ Так говорили цареві оповісники. Елліни були приголомшені почутим, одначе Клеарх сказав лише, що переможцям не личить складати зброю. «Зрештою, ви, стратеги, — провадив він, — дайте послам найкращу на вашу думку і найсміливішу відповідь, а я зараз повернуся». Річ у тому, що один із слуг покликав його оглянути вийняті нутрощі жертовної тварини, бо ж у цей час Клеарх звершував жертвоприношення.

/10/ Тоді Клеанор — аркадець — як найстарший з-поміж стратегів відповів, що вони краще поляжуть на полі бою, але не