Читати книгу - "Водяничок"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Але наприкінці тижня якось по обіді прилетів, захекавшись, брат Крекс.
— Вони прийшли! Вони прийшли! — закаркав він ще здалеку. — Швидше допоможи нам, бо буде пізно.
Мала Баба Яга саме молола собі каву. Мерщій поставивши млинок на кухонний стіл, вона кинулася до мітли, сіла верхи й помчала, як вихор, до ставка за лісом. Обидва брати ледве встигали за нею.
Коли вони прилетіли, хлопчаки були вже високо на старому в’язі.
Вони добиралися до гнізда. Крексова дружина сиділа на яйцях і вся тремтіла.
— Гей, ви! — гукнула мала Баба Яга. — Чого вам тут треба? Ану злазьте і йдіть геть!
Хлопчаки перелякались. Але згодом побачили, що це якась там собі дрібнота.
Один хлопчик показав їй язика, а другий — довгого носа.
— Я вам кажу — злазьте з дерева! — погрозила мала Баба Яга. — Бо буде погано!
Хлопчаки зареготались. А тоді один нахабно вигукнув:
— Лізь сюди, як зможеш! А ми будемо тут сидіти, скільки схочемо. Бе-е-е!
— Ну, добре ж! — мовила мала Баба Яга. — Про мене, будьте хоч і там.
І вона міцно причаклувала їх до дерева, на якому вони сиділи.
Тепер хлопці не могли ні спуститись, ні піднятися: обидва наче приросли до товстого стовбура старого в’яза.
Абраксас і його брат з дружиною накинулись на хлопчаків, крякаючи, лопочучи крильми. Вони щипали їх, клювали, дряпали — на хлопцях не лишилося живого місця! Малі бешкетники так голосно верещали, що збіглося півсела.
— Що таке? Що сталося? — злякано перепитували люди одне в одного, — Ой, дивіться! Це Фріц — син кравця, і син шевця Зепп! Знову за своє. Так їм і треба, розбійникам! Чого ото лізти на дерева й видирати гнізда!..
Ніхто не співчував хлопчакам. Всі лише дивувалися: чому ті не можуть злізти?
Ворони давно сиділи в гнізді, а хлопчаки й досі стриміли на дереві.
— Злазьте, герої! Ви чого там застряли? — закричали знизу.
— Ми не можемо!.. — зарюмсав Зепп.
А Фріц залементував:
— Ми приросли-и! Приросли до дерева!
Довелося викликати з міста пожежну команду. Пожежники звели над машиною свою довгу драбину і зняли бідолах з дерева. Але це вдалося, звичайно, тільки тому, що мала Баба Яга вчасно розчаклувала хлопчаків.
ЧАКЛУНСЬКА РАДАЧас спливав, наближався кінець чаклунського року. Надходила Вальпургієва ніч.
Для малої Баби Яги настали гарячі дні: наближався екзамен. Днями й ночами сиділа вона вдома і повторювала все, що вивчила за рік. Вона ще раз переглянула всю чаклунську книгу, сторінку за сторінкою. Тепер вона знала її назубок.
За три дні до Вальпургієвої ночі примчала тітка Трам-Бам-Бах. Вона вилізла з чорної хмари І сказала:
— Я прибула за дорученням Найстаршої чаклунки. Тебе запрошують на раду. Екзамен відбудеться післязавтра опівночі. Чекай нас у полі, на роздоріжжі, біля червоного каменя… Але… але спершу гарненько подумай! Як хочеш, то можеш не приходити.
— А чого тут думати! — сказала мала Баба Яга. — Неодмінно прийду!
— Хто його знає? — знизала плечима тітка Трам-Бам-Бах. — Може, розумніше буде тобі залишитися вдома. Я залюбки передам Найстаршій твої вибачення.
— Он як?! — спалахнула мала Баба Яга, — Та в цьому я не маю сумніву! Але я не така дурна, як тобі здається! І мене ніхто не злякає.
— Хто не прислухається до порад, тому не допоможеш! — зітхнула тітка Трам-Бам-Бах. — Отже, до післязавтра!
Ворон Абраксас дуже хотів летіти з малою Бабою Ягою на екзамен. Але це було заборонено. Довелося воронові сидіти дома. Єдине, що він міг зробити, — це побажати малій Бабі Язі щастя.
— Не давай їм себе залякати! — кричав він їй услід. — Ти тепер стала доброю чаклункою! А це найголовніше!
Рівно о дванадцятій годині ночі мала Баба Яга з’явилася на роздоріжжі біля червоного каменя. Члени чаклунської ради вже сиділи півколом на траві. Крім Найстаршої чаклунки, там були: лісова мавка, русалка-вітряниця, русалка-туманниця та ще кілька чарівниць з інших чаклунських родів. Чаклунки-дощовиці послали на раду тітку Трам-Бам-Бах.
«Нехай, нехай послухає мене та тітка Трам-Бам-Бах! — думала собі мала Баба Яга. — Вона просто лусне від злості, як побачить, що я блискуче складу екзамен! І мені дозволять танцювати на горі Блоксберг!»
— Отже, розпочнемо! — сказала Найстарша чаклунка. — Побачимо, чого навчилась за рік ця мала.
Всі чаклунки по черзі почали давати малій Бабі Язі завдання: викликати вітер, грім і блискавку, начаклувати, щоб величезний червоний камінь зник, накликати дощ і град. Усе це було не дуже важко. Мала Баба Яга й разу не збилася. Навіть коли тітка Трам-Бам-Бах сказала: «Вичаклуй нам те, про що йдеться на сторінці триста двадцять четвертій чаклунської книги», — мала Баба Яга не злякалась. Вона ж вивчила чаклунську книгу майже всю напам’ять.
— Будь ласка! — спокійно відповіла тітці мала Баба Яга і вичаклувала те, що було написане на сторінці триста двадцять четвертій: грозу з кулястою блискавкою.
— Досить! — сказала Найстарша. — Ти довела нам, що вмієш чаклувати. Тому я дозволяю тобі завтра танцювати разом з
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Водяничок», після закриття браузера.