Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Знайти і затримати 📚 - Українською

Читати книгу - "Знайти і затримати"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Знайти і затримати" автора Віктор Тимчук. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 34
Перейти на сторінку:

— Філон! Друг! — зраділо вигукнув. — Що трапилось? Що?

— Ногу підвернув, — хотів ступити, та ойкнув і вкляк. — А ти тікати, Шакуло…

— Куди тікати, Філоне? Куди? — вдавано весело говорив Шакула. — А де сумка? Де?

Ми з Юрком теж підійшли до них, допомогли підвести Філона (мабуть, прізвисько), до землянки, посадили на траву, і він сперся спиною на горбик, заплющився, застогнав.

— Йому треба в лікарню, — зауважила я.

— Почекай! — відмахнувся від мене Шакула й затряс Філона. — Ти мене чуєш? Де сумка?

— Облиш смикати його з-за якоїсь сумки! — скипів Юрко, хапаючи Шакулу за руку. — В нього, можливо, перелом. Ти розумієш — перелом! — покивав пальцем перед розплющеним Шакулиним носом.

Той на мент оторопів, і його зелені очі забігали туди-сюди за пальцем, та нараз вони зовсім звузились і вп'ялися Юрію в обличчя. Він лиховісно скреготнув зубами, аж мені зробилося страшно.

— Ти чого, очкастий, в'яжешся? — погрозливо засичав і простяг до лиця Юрія розчепірену п'ятірню. — Та я тебе!.. — І раптом стримав себе, вибачливо продовжив: — У тій сумці мій паспорт, диплом, трудова книжка. Дійшло? А ти…

— Не панікуй, — не витримала я і втрутилась у розмову. — Знайдеться сумка. От як його відвезти в лікарню?

— Є сумка, є… — прохрипів Філон.

— Є?! — Шакула присів коло товариша, поцілував його в щоку. — Філоне, золотце ти моє! Де ж вона, рідненька?

— Я його завезу до міста або в село. До села навіть ближче. Там є лікарня, — запропонувала я.

Мені було шкода того Філона, й трохи дивувала поведінка його товариша, який надто переживав, але коли йшлося про життя друга… 1 навіщо носити при собі паспорт, трудову книжку, диплом? Може, влаштовувався на роботу? Мабуть.

— Відкрий очі, Філоне, — попросив Шакула. — Ти чув, повеземо тебе в лікарню. Сумку ж не залишимо.

Між деревами з'явилися Максим і Клава. Я помітила, що вони трималися за руки, ну як дитсадківська малеча на прогулянці. Замріяно-щасливі… Авжеж, напилися води.

І кого хотіли обманути?! Безсоромники. О, роз'єднали руки, щоб ми не побачили. Підійшли до землянки, не помічаючи ні Шакули, ні Філона, які сиділи за нею.

— Що ви там робите? — звернулася до нас Клава, обходячи землянку.

Шакулу немов підкинуло, й він став на рівні. Його плескате, одутле обличчя витяглось од здивування. І Клавка теж вражено витріщилась на нього, вклякнувши на місці. Вони дивились одне на одного, поступово обличчя Клавки блідло, і вона мовби зів'яла. Макс, розгублений і приголомшений, втупився в неї.

— Кого я бачу! — нарешті збуджено вигукнув Шакула. — Оце так зустріч!

— Хто… хто там? Хтось іще прийшов? — промимрив заплющений Філон. — Відійди, Шакуло.

Шакула поступився, і Філон відкрив очі — смикнувся, наче хотів звестися, а Клава затулила лице руками.

— Клавка… — прошепотів Філон і перевів погляд на Максима.

І я, і Юрій розгублено стояли збоку й чекали, що ж воно далі буде.

— Ти їх знаєш, Клаво? — підозріло поцікавився Максим.

— Знаю… — затинаючись, відповіла вона й пішла до колоди, сіла й знову сховала обличчя в долонях.

Максим насуплено зиркав на неї, чекав пояснення. Клава мовчала.

— Ворушись, Філоне, ворушись! — заметушився Шакула, нетерпляче затупцював коло товариша. — Потім з'ясуєте свої стосунки. Де сумка?

Клава прийняла долоні й знічено подивилася на Філона.

— Що, думала, вже капут мені? Ні, я ще з тобою побалакаю, — зловтішно сказав їй Філон і до Юрія — Нагнись, друзяко, кілька слів…

Юрко нагнувся, і він щось зашепотів йому на вухо. Максим знервовано кусав губи. Я здогадалась, що існував якийсь зв'язок між Клавкою і Філоном. Макс, напевне, теж зрозумів і переживав, не знаючи, що робити. Ох і вклепалася Клавка! Тепер не задиратиме носа. І чи Макс простить їй? А вона, мабуть, не розповіла йому про свої стосунки з отим… Якісь вони неприємні, щось у них мені не подобалось.

Юрій пішов у ліс. Шакула пильно стежив за ним. Максим стояв посеред галявини, непривітно позирав на Клавку й більше не наважувався ні про що питати її; а може, вирішив поговорити з нею опісля. Біля грубого ясена Юрко нахилився й рушив назад. У руках він тримав старий рогозяний кошик. Шакула, побачивши його, тихо вишкірився, подався вперед, мов приготувався до стрибка.

— Швидше, друзяко, швидше! — заквапив Юрка Філон. І тільки він підійшов до них, як Шакула вчепився у кошик, потяг його до себе, але Юрко не відпустив.

— Ти чого? Чого?… — спантеличено проказав. — Він просив віддати тільки йому.

— Шакуло, не чіпай! — намагався звестися Філон. — Не чіпай!

— Пусти, кажу, — сичав Шакула, шарпаючи кошик. — Пусти, а то пошкодуєш. Пусти…

Набагато дужчому, Шакулі увірвався терпець, він щосили смикнув до себе кошик, і з нього випали чорні туфлі й великий паперовий згорток. Згорток розсунувся, і ми пороззявляли роти від здивування… На газеті лежала добряча купа грошей. Філон, скориставшись із загального сум'яття, підповз до грошей і почав хапливо згрібати їх до себе, запихати в кошик… Шакула обвів нас усіх страшним поглядом, аж у мене затерпли поги.

— Наші вони, наші… — белькотів Філон, пожадливо горнучи до себе гроші. — Своїм горбом заробили… вколювали на Півночі.

Шакула мовчав, зловісно спостерігав за нами, ніби боявся, щоб ми не кинулись до кошика.

— Клаво, що це за хлопці? Де вони працюють? Справді на Півночі? — Я пішла до неї. — Чому ти мовчиш?

А вона мов скам'яніла: сиділа з широко розплющеними, наче скляними очима й нічого не бачила, не чула. Лише знекровлені губи посіпувались… А тим часом Філон зібрав гроші й сховав кошик у себе за спиною. Максим рішуче ступив до Шакули.

— Зараз вони нам скажуть…

Юрко теж зробив крок. Шакула люто ошкірився, стрибнув убік і спритно вихопив з кишені ножа. На лезі заграли сонячні блискітки. У мене похололо в

1 ... 14 15 16 ... 34
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайти і затримати», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Знайти і затримати"