Книги Українською Мовою » 💙 Класика » Старосвітські батюшки та матушки, Нечуй-Левицький 📚 - Українською

Читати книгу - "Старосвітські батюшки та матушки, Нечуй-Левицький"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Старосвітські батюшки та матушки" автора Нечуй-Левицький. Жанр книги: 💙 Класика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 14 15 16 ... 94
Перейти на сторінку:
Про­ко­по­вичівни. Тільки круглі чи­малі темні та блис­кучі очі спо­до­ба­лись йо­му од­ра­зу.

Олеся не всиділа на од­но­му місці: во­на схо­пи­лась і вибігла з кімна­ти, щоб по­ди­ви­тись на се­бе в дзер­ка­ло й поп­ра­ви­ти на го­лові чер­во­ний бант, і потім вер­ну­лась, знов сіла й знов схо­пи­лась, побігла до ва­зонів, заг­ля­ну­ла в ва­зо­ни, знов вибігла в кімна­ту, при­нес­ла гра­фин з во­дою, по­ли­ла ва­зо­ни, знов вибігла й знов пе­ре­го­дя прибігла й сіла. Довгі кінці стрічки кру­гом ста­ну, кінці бан­та літа­ли кру­гом неї, як на вітрі. Оле­ся ло­ви­ла стрічки ру­кою й швид­ко то од­ки­да­ла їх, то при­тя­га­ла, то обс­ми­ку­ва­ла. За доч­кою вий­шла з світлиці ма­ти, поп­ра­ви­ла щось на шиї, знов вер­ну­лась і знов вий­шла. Во­ни веш­та­лись, не­на­че в хре­щи­ка гра­ли. Че­рез двері в кімна­ту Ба­ла­бу­ха вглядів здо­ро­ве ліжко, не­на­че по­рон на Росі, а над ліжком здо­ро­вий ки­лим, на кот­ро­му бу­ли вит­кані чудні квітки, не­на­че сто­яли на задніх но­гах в три ряд­ки здо­рові зе­лені жа­би з чер­во­ни­ми жи­во­та­ми, поб­рав­шись за пе­редні ла­пи. В две­рях про­ти ки­ли­ма Ба­ла­бу­ха вглядів дру­гу пан­ну, та­ку на зріст, як Оле­ся, але ба­га­то кра­щу, в бідненькій сит­цевій сукні. То бу­ла мен­ша доч­ка, кот­ру по­га­но уби­ра­ли й хо­ва­ли од па­ничів в да­лекій кімнаті.


За Тер­лецькою ввійшла в світли­цю гор­ба­та Ки­ли­на й ви­нес­ла на тарілці дві то­не­сенькі скиб­ки па­ля­ниці та з лож­ку мас­ла в мас­лянці. Тер­лецький на­лив в ма­ле­сеньку чар­ку горілки, поз­до­ров­кав­ся з гос­тем, ви­пив сам, по­час­ту­вав гос­тя й затк­нув гра­фин за­тич­кою, не­на­че да­вав зна­ти, що він більше не бу­де вже час­ту­ва­ти. Ба­ла­бу­ха ви­пив, навіть га­разд не роз­куш­ту­вав­ши, і взяв в ру­ки скиб­ку па­ля­ниці. Скиб­ка світи­лась наскрізь.


- А ми тут, панімат­ко, роз­ба­ла­ка­лись з Мар­ком Пав­ло­ви­чем про ака­демію та так на­ля­ка­ли Ки­ли­ну ци­ми згад­ка­ми, що во­на впус­ти­ла тарілку та й роз­би­ла, - ска­зав Тер­лецький до жінки.


- Similis si­mi­li ga­udet, [7] - обізвав­ся Ба­ла­бу­ха. - Ми ко­лись гра­ли в ака­демії ко­медії та по­ча­ли при­га­ду­ва­ти з от­цем Пет­ром де­яку дав­ни­ну.


- Ви гра­ли ко­медії? - спи­та­ла Оле­ся. - Ото, ко­ли б мені до­ве­ло­ся на віку хоч раз по­ба­чи­ти ко­медію. Си­диш тут у Хохітві й лю­дей не ба­чиш.


- Де вже ти хотіла в Хохітві по­ба­чи­ти ко­медію, - ска­зав Тер­лецький. - Це чу­до по­ка­зує тільки на­ша Київська "аlma ma­ter". [8]


- Папа ка­жуть, що й во­ни гра­ли, - сміли­во обер­та­ючись до Ба­ла­бу­хи, про­мо­ви­ла Оле­ся. - Та ще й уби­ра­лись за пан­ну.


Стара Тер­лецька тро­хи осміхну­лась, гля­нув­ши на бо­ро­ду та ву­са сво­го чо­ловіка.


- Колись уби­рав­ся за пан­ну, а те­пер вже не вбе­русь, - ска­зав Тер­лецький.


- Може, й ви уби­ра­лись за пан­ну? - ска­за­ла Оле­ся, обер­та­ючись до Ба­ла­бу­хи.


- Ні, я раз уби­рав­ся за… Сла­ву, - зне­хо­тя ска­зав Ба­ла­бу­ха, - а дру­гий раз за прек­рас­но­го Іоси­фа.


- Ото, як би я хотіла по­ба­чи­ти, як ви вби­ра­лись за прек­рас­но­го Іоси­фа, - ска­за­ла Оле­ся, спідло­ба пог­ля­да­ючи на Ба­ла­бу­ху. - Ма­буть, во­но вий­шло ду­же гар­но.


Балабуха огов­тав­ся й пе­рес­тав втя­гу­ва­ти шию в комір. Сміливість в Олесі, привітність Тер­лецької од­би­ли в йо­го охо­ту тіка­ти в пасіку та в чор­нобіль.


Балабуха не ду­же спо­до­бав­ся Олесі з ли­ця, але йо­го зріст, ве­ли­ка пос­тать, вченість і ла­ти­на звер­ну­ли її ува­гу, спо­до­ба­лись їй тим більше, що до неї приїжджа­ли нев­чені прості по­по­вичі, на кот­рих во­на не хотіла й ди­ви­тись, і навіть не ви­хо­ди­ла до їх. Ма­ти так са­мо бу­ла привітна до Ба­ла­бу­хи, бо вже був час ви­да­ва­ти Оле­сю заміж.


Килина од­хи­ли­ла двері й щось шеп­ну­ла до Тер­лецької. Оле­ся зірва­лась з стільця й побігла в двері так швид­ко, що тро­хи не зва­ли­ла Ки­ли­ни з ніг. Ба­ла­бу­ха ди­вив­ся їй вслід: йо­му спо­до­ба­лось, як Оле­ся бігає швид­ко, пруд­ко, лег­ко, як на їй га­дю­ка­ми в'ються чер­воні стрічки.


За Оле­сею вий­шла Тер­лецька. В кімна­тах бу­ло чу­ти біга­ни­ну, веш­тан­ня. Заб­ряж­ча­ли ло­жеч­ки, задз­веніли ста­ка­ни та блю­деч­ка, зас­ту­котіли шух­ля­ди ко­ло ка­мо­ди та столів; од­чи­ни­лись двері, й гор­ба­та Ки­ли­на внес­ла в світли­цю ви­со­ко­го та тон­ко­го са­мо­ва­ра й пос­та­ви­ла на столі, не­на­че яке ди­во. То був пер­ший са­мо­вар в око­лиці.


З две­рей вибігла Оле­ся з ло­жеч­ка­ми й чай­ни­ком в ру­ках, за нею ма­ти, за матір'ю Ки­ли­на. Во­ни ви­хо­ди­ли й при­хо­ди­ли, й знов вибіга­ли: ви­но­си­ли ста­ка­ни та на­ряд­дя до са­мо­ва­ра. Са­мо­вар спер­шу шипів, потім за­па­ру­вав і зак­ле­котів, так що не ста­ло чуть, як дер­чав ма­ят­ник ко­ло часів. Кру­гом са­мо­ва­ра чи­га­ли та панька­лись, не­на­че уряд­ник кру­гом сво­го на­чальни­ка. Ба­ла­бу­ха з то­го ди­ва пог­ля­дав то на са­мо­вар, то на дам.


Почалося на­ли­ван­ня чаю в ста­ка­ни, бряж­чан­ня ло­жеч­ка­ми об по­суд, не­на­че хто віз цілу ба­ла­гу­лу би­то­го скла. Са­ма Тер­лецька по­да­ла Ба­ла­бусі ста­кан чаю. Ки­ли­на знов ви­нес­ла на тарілці куп­ку то­неньких ски­бо­чок па­ля­ниці. Ба­ла­бу­ха ви­пив чай, з'їв про­зо­ру ски­боч­ку хліба; йо­го розібрав апе­тит. Їсти схотілось здо­ро­во, а гос­по­дар навіть не про­сив ви­пи­ти по другій чарці горілки.


- А на­лий і мені, панімат­ко, ста­кан то­го зілля, - ска­зав Тер­лецький, - хоч, ска­за­ти прав­ду, не ду­же я хва­лю це зілля. Не­ма в світі, як доб­ра чар­ка горілки, - про­хо­пив­ся гос­по­дар.


"Коли б же доб­ра чар­ка, а не та­ка, як на­перс­ток", - по­ду­мав Ба­ла­бу­ха, пог­ля­да­ючи на ма­ле­сеньку чар­ку.


Терлецька сер­ди­то ки­ну­ла очи­ма на чо­ловіка: він за­мовк і не роз­ви­вав далі тієї те­ми.


Випили чай. Ки­ли­на ви­нес­ла са­мо­вар, кот­ро­го в кімнаті опа­ли менші доч­ки, не­на­че му­хи мед.


- Візьми ли­шень, доч­ко, гіта­ру та заг­рай або й заспівай нам якої, - ска­зав Тер­лецький, дос­та­ючи гіта­ру з ко­со­го сто­ли­ка в кут­ку й по­да­ючи Олесі.


- Я вже дав­но гра­ла й, ма­буть, чис­то все по­за­бу­ва­ла, - пи­ша­ючись, про­мо­ви­ла Оле­ся.


Вона взя­ла гіта­ру, нап­ра­ви­ла її, на­тя­гу­ючи стру­ни, й несміли­во по­ча­ла пе­ре­би­ра­ти пальця­ми.


- Ви не граєте на гус­лях? - спи­тав Тер­лецький в Ба­ла­бу­хи.


- Ні, не граю, - обізвав­ся Ба­ла­бу­ха.


- Шкода. Я ко­лись грав, та вже за­був. От мій сусіда бо­гус­лавський ба­тюш­ка, як ут­не на гус­лях, то аж поміст дри­жить. Е, що то за гар­ний інстру­мент! - ска­зав Тер­лецький.


Олеся прог­ра­ла кілька ко­зачків. Їй хотілось заспіва­ти, та во­на са­ма не сміла по­ча­ти й жда­ла, щоб будлі-хто поп­ро­сив.


- Заспівайте, ко­ли ва­ша лас­ка, - несміли­во поп­ро­сив її Ба­ла­бу­ха.


- Заспівай, доч­ко, про Хлою, або про Нар­ци­за, або кра­ще про сту­ден­та.


Олеся осміхну­лась, заспіва­ла то­не­сеньким го­лос­ком про Хлою, потім про Нар­ци­са, а далі за­тяг­ла й про сту­ден­та:





Ой ве­ле­ла ме­ня мать


За куп­чи­ка от­дать.


А куп­чик как идеть,


Сун­дук де­нег не­сеть.


"Сун­дук де­нег не прый­му,


За куп­чи­ка не пой­ду!"




Ой ве­ле­ла ме­ня мать


За сту­ден­та от­дать.


А сту­дент как идеть,

1 ... 14 15 16 ... 94
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Старосвітські батюшки та матушки, Нечуй-Левицький», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Старосвітські батюшки та матушки, Нечуй-Левицький» жанру - 💙 Класика:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Старосвітські батюшки та матушки, Нечуй-Левицький"