Читати книгу - "Уламки паралелі, Лаванда Різ"

- Це блок обмеженого доступу. Там знаходиться те, що ми б хотіли приховати від грабіжників, а тепер ще й від Павука. Щоб увійти , потрібен кодовий ключ, кожен такий ключ ідентифікований, тому завжди можна обчислити , хто відвідував цей блок.

- Грабіжники - це рейд інспектування з-під ковпаків? А хто дав їм владу? Я думала кожен форт це незалежна колонія.

- Ти ж уже знаєш, що форт це не ковпак. Ми залежимо від їхніх ресурсів.

У них є влада, а у нас безправ'я , тому що їм пощастило влаштуватися на кілька сходинок вище. Свого часу під ковпаки потрапляли ті, у кого був стан, високе суспільне становище або науковий потенціал, там виявилися військові шишки, медики всіх кваліфікацій, інженери. Саме генії науки і створили ці куполи зі штучним кліматом та очищеним повітрям. Правда, вони покривають незначну територію, і для їхньої підтримки потрібні величезні енергетичні ресурси, тому туди допускаються лише обрані. У них є лабораторія, де вони продовжують виробляти медикаменти, штучні протеїни та паливо. У них є зброя і техніка, так чому б їм не відчувати себе господарями нового світу? Вони милостиво дозволяють нам жити , тому що ми добровільні смертники, які іноді приносять їм розкопані запаси старого світу, які вони обмінюють на ліки і біомасу.

- А що ви робите з арахноідом, якого схопили, катуєте його або вивчаєте?

- Я не маю права розголошувати це, Саро. Пробач. - З самим нещасним виглядом зітхнув Бен, винувато глянувши на неї, йому не хотілося ображати дівчину. - Це стосується виживання всіх нас, тому ми повинні бути обережними.

- А ще безжальними, - з навмисним докором кинула Сара. - А що якщо мутація торкнеться і тебе, Бене? Або твоєї дитини? А що якщо мутанти теж мають право жити?

- Саро, ти не розумієш, милосердя та гуманність - це лише продовження агонії. Ти просто не маєш уявлення, що тут насправді коїться! - з обуренням і виправданням вигукнув Бен. - Вони не живуть, а мучаться. Тепер дітей з серйозними мутаціями вбивають при народженні або внутрішньоутробно. Ось яка тепер гуманність, ми позбавляємо їх від страждань, а себе від зайвих ротів. Якщо мутація торкнеться мене - я буду жити в цьому форті поки зможу приносити користь, якщо ж я стану тягарем - я негайно звільню себе від тягаря такого життя. У багатьох фортах живуть люди з частковими мутаціями, але вони на стороні людства, вони так само як усі воюють проти дегів та арахноідів. У нашому форті теж є такі, ти бачила їх. Ми не воюємо з мутаціями - ми воюємо з тими, хто хоче відібрати наші життя, щоб зжерти нас на обід.

- Хіба усі хто по той бік канібали?

- Ні, але всі хто по той бік ненавидять нас лютою ненавистю. Саро, - різко зупинивши дівчину, Бен притиснув її до стіни. - Я не розумію, чому ти на мене сердишся?

- Не на тебе. Я намагаюся зрозуміти і при цьому не зійти з розуму. Мені страшно, Бене. Просто мені страшно, - закінчила вона пошепки, здогадавшись по його губам, які до неї наближалися, що зараз буде. - Не треба Бене, інакше так ми зіпсуємо нашу дружбу.

- У тебе ж немає хлопця, чому б ..., - розгублено замовк Бен, наткнувшись на її осудливий погляд.

- Ти ще скажи, як заявив мені Карлос, що в моєму розпорядженні невичерпні ресурси, а я не хочу ними ділитися! Я не стану дарувати або продавати сексуальні послуги тільки тому , що у вас мало жінок . Якщо я і буду з кимось спати, то лише  з тим, кого буду кохати. Я знаю, що для тебе це звучить дивно, але ми виросли в різних світах, і на додачу я виховувалася в пуританській сім'ї, де секс до весілля страшний гріх. Я саме собою не дотримуюся таких вже строгих принципів, але і у мене є своя мораль, Бенжаміне Кім ! - попрямувала далі Сара, подумки картаючи себе за лицемірство, згадавши про свій спонтанний поцілунок з Павуком.

- І що у мене зовсім немає шансів? Такого як я неможливо полюбити? - з образою пораненої гідності вимовив Бен, слідуючи за нею.

- Я такого не казала. Але поспішати не потрібно, - зупинившись біля дверей лазарету, Сара обернулася , посмішкою згладжуючи ситуацію . - Спасибі тобі, Бене, за те що дозволив побачитися з братом. До зустрічі.

Її нічне чергування підходило вже до кінця, коли з Роном раптом щось сталося. Він почав метатися на ліжку, дряпати себе, дико кричати та вигинатися дугою. Коли Сара підскочила до нього, він відкинув її від себе як тріску,  і їй нічого не залишалося, як підняти по тривозі Ешлі, і за допомогою трьох кремезних чоловіків зв'язати бідолаху і тільки після цього вколоти заспокійливе.

- Це що теж алергія на адаптор? - потираючи забите місце, Сара спочатку з недовірою глянула на Ешлі, а потім з жахом на притихлого Рона.

- Ви прибули з зовсім іншого епідеміологічного кокона, і я не знаю якою має бути реакція у ваших організмів. Сем переніс вакцинацію без будь-яких побічних ефектів, Джойс трохи посипало , але вона теж в нормі, як і твій брат, а ось що коїться із Роном, я без поняття. Будемо спостерігати. Виміряй йому температуру та тиск, і ще раз перевір кров. Вранці я зміню тебе.

Коли Сара схилилася над важко дихаючим Роном, щоб приліпити на нього датчик термометра , абсолютно випадково вона помітила ключ, що лежав на підлозі. Мабуть, під час боротьби з пацієнтом він просто випав у Ешлі з кишені.

Ідея виникла моментально. Як тільки Сара підняла його - вона вже знала , що піде в ці засекречені бокси, і навіть якщо її зловлять, завжди можна послатися на програму Павука. Але правда полягала в тому, що вона діяла не як зомбі, а абсолютно усвідомлено, по своєму власному плану та вибору .