Читати книгу - "Зграя, Лаванда Різ"

- Ви намагалися звертатися в орден за допомогою?

- Спочатку так, намагався, але тих мисливців які прибували – вульфени нещадно винищували, а потім мені почали погрожувати вже прямо. Зараз і в самому ордені стався розкол, вульфени стають агресивнішими по всьому світу і законникам поки не до маленького містечка на узбережжі. Ви ж не місцева?

- Ні, але хочу залишитися. А хто ж їх ватажок, отче?

- Місцевий шериф. Алан Пайк. І судячи з усього - ви, молода леді, теж альфа, - він це зрозумів швидше, ніж вульфени. У проникливих очах священика я побачила, що він передбачає і подальший розвиток ситуації.

- Гадаєте, не впораюся?

- Ти не вбивця, це прерогатива ваших самців. Самки стають монстрами, лише захищаючи своє дитя, в інших випадках вони берегині. Це буде не рівна сутичка. Ти надто юна, щоб битися з таким вульфеном.

- Тоді помоліться за мене, отче.

Ні , я не пішла в «Пащу». Моїм притулком для роздумів став дикий пляж, ділянка суші, яка завалена величезними камінням. Я довго вслухалася в шум прибою, в крики чайок, прислухаючись до своїх власних відчуттів. ... Поки не дістала телефон.

Навіть руки злегка тремтять. Повірити не можу! ... Як же давно я не чула його голосу!

«А раптом він мені відмовить, все ж таки вже чотири роки минуло?»

- Неш Тейтон вас уважно слухає!

Я й гадки не мала, настільки глибоко я загнала у себе свою тугу про нього:

- Привіт, Неш, це Ніколь. Потрібна твоя допомога, - на тому кінці дроту пролунав якийсь дивний подих. - Ти готовий послухати? В першу чергу я звертаюся до тебе як до законника.

- А в другу, я так розумію, як до хлопця, який втрачав через тебе розум і якого ти так безсердечно кинула. Я вже навіть готовий зірватися до тебе,   Нікі. Кажи, що трапилося.

- Я гадаю, що знайшла своє місце, Неш. Місце, яке я хочу назвати своїм домом. Але тут я натрапила на зграю, досить не маленьку і неабияк знахабнілу. Їх альфа шеф поліції, і іронія в тому, що він творить безчинства. У нього обдарований бета, і пів міста під гіпнозом. Закони племені не дотримуються, а самих мисливців тут винищили. А ти не просто законник - ти з роду засновників, у тебе є потрібний статус і влада. Ти повинен навести тут порядок, і засвідчити наш бій. Якщо в місті повинен залишитися тільки один альфа, що ж - я змушена буду з ним битися.

- Ти не боєць, Нікі. У тебе недостатньо потрібних для цього навичок.

- Звідки ти знаєш?! За чотири роки зі мною могло статися що завгодно! - обурилася я у відповідь на цей поблажливий тон.

- Якби були - ти б не подзвонила. Адже так, дитинко? Ти сумніваєшся, ти за когось хвилюєшся і тобі потрібна моя порада. А порада така - тебе повинен навчити вульфен, надати тобі навички бою з альфою, і у мене є такий на прикметі. Він мені на все життя зобов'язаний, так що думаю, він не відмовить на моє маленьке прохання. Так де нам тебе шукати?

- Саутпорт, східне узбережжя, Коннектикут. І поквапся.

- А ти поки не роби дурниць, - його голос досі звучав на мою адресу ласкаво.

... Неш перший, хто мене поцілував, хто став моїм першим чоловіком. Тоді мені було боляче викреслювати його зі свого життя, але тоді мені було вісімнадцять, я йшла у великий світ, залишаючи свою рідну зграю, і Неш був просто близьким другом, а я не настільки була в нього закохана. Крім того, що Неш був спадковим мисливцем, він був ще й людиною. Ось така ось петрушка. Але ця історія вже в минулому, тепер залишилися лише відлуння тих днів, тих почуттів, тієї мене . Я вже говорила, вульфени вибирають собі пару раз і на все життя, і цей вибір не виключає спроб і намагань.

Повертаючись додому, я чомусь відчуваю себе страшенно втомленою та  порожньою. Це на мене зовсім не схоже. Я ледве піднялася сходами, впавши на свій диванчик. І навіть не ворухнулась, коли до кімнати зайшов Ед.

- Дивись, що я тобі приніс, - він поставив на стіл тарілку з паруючими млинцями. - Я знаю, ти їх любиш. Навіть якщо ти обідала в місті, ніде їх не печуть такими смачними, як у нас. Поїш, зазвичай солодке піднімає дівчатам настрій, тому що я не знаю, як це зробити по-іншому.

- Ти переживаєш за мене, а ось я про свою фігуру абсолютно не турбуюся, - сівши і підібгавши під себе ноги, я беруся з апетитом наминати млинці з джемом. - Дякую, Ед. Ти моя віддушина, - я ласкаво посміхаюся та торкаюся його руки.

- Але ти виглядаєш пригніченою, я помітив це як тільки ти увійшла.

«Як би мені хотілося розповісти тобі всю правду!»

- Розумієш, малюк, крім тих хлопців, з якими грав Пітер, в місті є ще й інші відморозки. Досить неприємні типи і вони не залишать вас у спокої, далі ситуація буде тільки загострюватися. У Саутпорті коїться багато дивних речей, я не зможу тобі пояснити. Просто вір мені, Едвард. Я хочу піклуватися про вас. Але одна я не впораюся, тому я покликала свого старого друга і його приятеля. Заради цього мені довелося згадати про своє минуле, і мабуть це вибило мене з колії.

- Я боюся задавати питання, Нікі, тому що тоді ти можеш зникнути, але чим далі, тим таємниці навколо тебе стають все густішим. Стільки незрозумілого! Чому ти так рвешся нам допомогти, ризикуєш собою, передрікає ще більші біди? Повір, ми і самі можемо постояти за себе! Я не хочу прикриватися дівчиною, яка мені подобається! - від досади Ед навіть схопився, і на його красивому обличчі заграли жовна, роблячи вираз його обличчя набагато дорослішим.