Читати книгу - "Материк Гесиона, Східняк Марко"

А це ті, кого не обрали самоанки, а вони не хочуть бути одинокими. І серед них 70 чоловік, які були у поході. Кажуть, що їх несправедливо лишили частки в отриманому відкупі.

– Ну Кость, тряхни казною, там є щось від продажу хутра смілодонів і земель попередньої Січі, та і я допоможу, треба їм таки заплатити. Золотом. Оверко, ти, як наказний отаман, візьми саме цих козаків та припливи до Січеслава, бо майхородів на Орхідеї біля озера Каттлея не вибито, хоч їх там, здається, і небагато. Надто близько від столиці. Візьміть свої залізні кибитки. Будемо переселяти звірюг. До смілдонів. Умови звичайні – 10% від закупочної ціни хутра у військову скарбницю.

– Слухаюсь, – виструнчився Лопоха.

— Ну і прихвостень ти імперський! – не витримав стрункий і юний січовик.

— З січовою владою погоджено, — терпляче пояснив Всеволод.

– А дівчат у місті – на будь-який смак, може й обкрутять ці відторгнені якусь, кожному у світі є пара, – припустила Марія Павлівна, не реагуючи на критичне зауваження. – Та ще маючи калиту з монетою.

– Хтось мені пояснить, чому саме цих вибракували? – спитала Єлизавета.

– Я, – підрядився молодий козак, – поки пани-товариші або гребли, або пиячили, або цьомалися, я не пив, сидів з своєю вахіне, цілувався і вчив самоанську мову, навіть коли махав веслом разом з усіма козаками. Там мова єдина для тих островів. А відмовились? Самоанки кажуть, що у цих очі нелюдські і будуть вже через рік бити смертним боєм.

– Завжди ти все знаєш, Гарбузенко, – ревниве висловився Лопоха.

– Ось що, – розпорядився імператор. – Дівчат ми негайно вивеземо. Оверко, скажи цим будівельникам про сплату частки золотом і про командировку під Січеслав. Це їх заспокоїть.

– Обіцянки – обіцянками, а як цей специфічний контингент побачить, що ясир вивозиться у них з під носа, хто знає, як зреагують. – обережно казала імператриця. – Оверку, чи можеш ти забрати їх кудись після об'яв, поки тепленькі?

– Можу посадити на вози та відправитись з ними робити букові хлисти та сплавляти їх по Славутичу до залоги. Люди не зморені, бо останні десять днів йшли на вітрилах.

Треба було підійти до козаків, що відправлялися, бо помаячити на віддали – і не підійти – верх нешаноби до лицарства. Митька, козака, який став найближче, імператор знав, відрізнив серед не дуже дружелюбних облич під час заворушення у Батурині. Потім його, здається, забрали на Січ, бо більш ніде не промайнув.

– Як хто, а я згоден отримати золотом. – негайно підтвердив той. – Там на Самоа цих дівок — Тихий океан. Раз ти нікого не покарав, то хитра лисиця Оверко все зробив правильно. Як наступний набіг – я перший кандидат. І що, Всеволоде, ти знайшов у самоанок, строката спідниця і дві голі цицки зверху?

–У кожного народу свій звичай. У нас же миється разом вся сім'я у бані.

– Ну, імператриця миється разом з усією сім'єю, вона ж московка. А твоя, Кость як? Іспанці ж гребують миттям разом?– спитав глузливо Оверко кошового.

Імператриця за півсекунди оцінила ситуацію. Марія Павлівна, з помертвілими губами, вже тримає кинджал під пелериною, руки імператора і кошового на ефесах шабель. Козаків також (За кого вони?). Вона розвертається, хапає за праві руки обох чоловіків і смикає їх вперед і вбік.

В цей момент від важкого тичка у висок на траву летить Митько, безвусий козачина ще й б'є того ногою у живіт. Між січовиками і керівниками виростає стіна сердюків. Формально нічого не сталося, ну побилися між собою козаки. То імператор вичавлює з себе якісь прощальні слова. Зарипіло десь два десятки мажар і козаки зашуміли, обговорюючи всі сьогоднішні події і поглядаючи на Митька, що, трохи зігнувшись, сидить на останній мажарі.

Той Митько потім пограбував двох слабосилих козаків, що щойно отримали компенсацію за невінчання, та сховався серед хутра, яке везла каракка у Європу на продаж і об'явився біля Вогненної землі. Капітан, у якого на очах тільки що змило моряка у ревучі води, скоріш зрадів його появі, бо пам'ятав Митька як звичайного матроса корсарської ескадри. Заборони на виїзд у імперії ніколи не було. Нічого не знаючи про кримінал, капітан довіз злодюжку до Буенос-Айреса, де той взяв важкенький ручний сундучок і зник.

Завантажили дівчат і відійшли від залоги при пустій набережній. У сусідній долині, не дуже й близький, як по європейським міркам, всі нежонаті хлопці та декілька вдівців Каменська збіглися до пристані, почувши з голубиної пошти, що везуть наречених. Дівчата тут були чомусь не такі вже перебірливі, як на Січі і чверть їх лишилась у центрі воєводства. На шхуні стало трохи просторніше.

У майбутнього кошового Гарбузенка у пам'яті лишилось, що самоанська кампанія пробігала так.

– Тут воїнів нема. Тільки бабусі та дівчата! [E leai ni fitafita iinei. Naʻo tinamatutua ma teine!]

1731 Ранньої осені у березні, серед розмови пролунало

— І у мене є питання важливіше, чим ці поточні справи. – сказала Єлизавета Олексіївна Щось дійсно серйозне непокоїло керівника уряду. Імператор не став здогадуватися, а сказав:

– Я на всі питання готовий відповідати.

– Чому ми вилікували інфанта, який ніколи не досягне корони? Гуманізмом не пояснюй, тоді треба лікувати все людство. А якщо треба було б сказати, на кого менше всього схожий мій чоловік, я б сказонула, що на Прометея, з його загальнолюдськими цінностями. Чому ти підтримуєш ідею об'єднання Південноамериканських колоній Португалії у єдине віце-королівство Бразилію. Там же рядом володіння Ореста? Чому ти так проти намагань центральноамериканських провінцій дистанціюватись від Мехіко в рамках імперії?

– Лізо, колись американські колонії відділяться від жорстокої матері —Іспанії. Мені треба, щоб це були великі за розміром імперії: Мексиканська, Перуанська, Лаплатенська. І правила в них одна династія, до того – спадкових віце-королів.

– Нащо це тобі?

– Імператриця, Європа починає покриватись заводами і фабриками, це можна назвати промисловим переворотом.

– У чому його суть?

– Люди роблять машини вручну, а машини роблять товари.

– І коли він скінчиться?

– Коли й самі машини будуть вироблятись машинами. Думаю, масово це буде не скоро. Справа в тому, що це негайно перевернеться у військову могутність.

– Боїшся колоніальної війни? Та твоя Перуанська імперія буде тут утричі швидше, ніж щось з Європи.

– Не буде. Поки вони подавлять всі регіональні заколоти, пройде не менш півстоліття. Думаю, що Гесиона теж не буде стояти на місці.

– Нащо ця кров? Хай розбігаються, як їм зручніше.

– За століття півсотні державних переворотів, більше тридцяти. громадянських воєн – ось що я пророкую для шматків — республік . Стільки крові не наллє ніякий кривавий диктатор. Але цей розумник Франклін…

– Це редактор "Пенсільванської газети", яку переслала Олена?

– Так, цей хитромудрий бостонець зробить людству республіканське щеплення. Всі монархи – нелюди за визначенням, за будь-якою їх дією – гарантовано мерзенний зміст, республіка, скільки людей не вб'є, не замучить — все одно краще всього. Хто хоч на мить у цьому засумнівається – не опонент, з яким треба дискутувати, а ворог, якого треба забити.

– Ну, це ми залишимо у спокої, бо я чітко усвідомлюю, що імператор, який на хвильку піддався республіканізму, може лишитися голови. Заколоти починаються там, де монарх хоче бути трохи м'якіше, трохи доступніше тощо, а не при таких дуболомах, як ти. Я ще раз продумаю ідею монархічної Америки, її користь і невигоди. Що абсолютно ясно, небажано, щоб наші три монархічних утворення були єдиним більмом на оці абсолютно республіканських обох Америк та Австралії.

1731. Погода на новий рік була сухою і жаркою. Красуню-ялинку з комлем привезли з ближніх гір і поставили у найпрохолоднішому приміщенні Континентального палацу. Освоєння материка йшло штатно. Тому істерика перших років змінилася колоністкою рутиною. У палаці було на диво багато дітей аристократії. По-перше, діти Данила, дві дівчинки, з насмішкуватими карими очима діда, найстарші серед усіх, потім двоє хлопчаків Уляни з Східної провінції, рослих для свого віку, і з поглядами спокійної сили, потім Петрусь і Павлусь Бондаренкові з Січі, присадкуваті (у матір) і явно не слабі, з поглядом вовчат, який здається буде світитись у пітьмі. Четверо хлопчиськ — німців, з графів, явно здружених між собою. Окрім того, Педро і Пабло, онуки (не сини) Марії Павлівни, діти зятя-амбасадора Іспанії, вже трохи чванькуваті.

Всеволод моментально викликав начальника охорони палацу і наказав негайно організувати змагання із боротьби, кидання списа та каміння, бігу та інших хлоп'ячих забав.

– Треба, щоб вони зразу оцінили силу кожного у цивілізований спосіб. Бо якщо елементарно поб'ються, то це трошки катастрофа. Дитячі враження ніколи не стираються і буде майбутнім царям клопіт – особисті неприязні відносини серед вищого ешелону влади.

– Що таке "Ешелон", сір?

– Це ніби щабель драбини у державній ієрархії. "Вищій" — прошарок людей, що найближче стоять до імператора.

– Ще приєднайте хлопчаків із сімей гарнізону відповідного віку. Але всіх учасників – двадцять. І щоб гарнізонні ні в якому разі не грали у піддавки. Ніхто не здивується, якщо який майбутній офіцер гренадерів запустить каменюку набагато далі принца крові. Але шулерство в грі не скрасить державу.

А дівчата будуть глядачами і суддями, разом зі мною. Хай Імператриця подивиться, кого з ровесниць хлопчаків краще в судді.

– Чогось не вистачає.

– Так. Героїчної музики. Від кого аж пре патетикою і героїкою?

– Міла Райкович.

– Добре. І ансамбль "Косий Фронтир" під керівництвом цього…

– Григора Головатого, сір.

31 грудня прибули з іншої півкулі, з Крайньої Півночі, із древлянського міста Іскоростень, що під Києвом, Снігуронька та Дід Мороз. Вкрай здивовані місцевою новорічною погодою, вони дружно співали із дітьми:

У лісі, лісі темному

де ходить хитрий лис

росла собі ялинонька |

і зайчик з нею ріс.

(Іван Нехода)|

1732. Ще до Покрови вже минулого року ескадра Імперського океанічного флоту прийшла із восьмимісячного патрулювання тихоокеанського узбережжя володінь Іспанії. Чатувати на англійських піратів та ганяти контрабандні кораблі разом з береговою охороною колоній тепер відправився Флот Січового Товариства на чолі з славетним Костем Гордієнко.